У постійних пошуках грошей парламентарі вирішили обдерти українців до нитки. Спроба оподаткувати кожен город під виглядом "сприяння індивідуальним фермерським господарствам" мало різниться від спроби запровадити податок на повітря.

Окремі депутати активно просувають законопроект "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств)" № 4438.

За словами про "підтримку", "оптимізацію", "сприяння" ховається просте бажання оподаткувати усю городину. Під дію закону потраплять усі, хто хоча б раз продасть - наприклад, своєму сусіду - надлишок моркви, картоплі, цибулі чи петрушки, вирощених на присадибних чи дачних ділянках.

Що пропонується? Автори законопроекту звертають увагу на те, що через скрутну економічну ситуацію дедалі більше людей займатимуться індивідуальним господарством. Цих людей пропонують вивести в окрему п'яту групу платників податків, облікувати і заодно оподаткувати.

Такий облік, на думку нардепів, потрібен тому, що в багатьох категоріях виробництва сільгосппродукції на одноосібні господарства припадає більш, ніж 50% усіх вироблених в Україні продуктів сільського господарства. Це стосується молока, яєць, картоплі, овочівництва. Нардепи, очевидно, вирішили: оскільки цей "пласт виробників" досі не оподаткований, держава втрачає значні кошти. Крім того, автори, «піклуючись про виробника», стверджують, що «офіційний статус підприємця» розширить можливості одноосібників стосовно доступу до державних програм підтримки сільського господарства.

Що ми отримаємо - у разі, якщо законопроект таки протягнуть через парламент?

По-перше, зростання соціальної напруженості не лише у сільській місцевості, але й у містах. Адже контролюючі органи отримають змогу переслідувати усіх, від пенсіонера до дачника, якщо людина вирішить продати надлишок продукції. В умовах, коли оплата праці у категорії людей, що працюють на землі, надзвичайно низька, коли більшість українців живуть за межею бідності, спроба забрати останнє спровокує людей на протест.

По-друге, зросте ціна городини на ринках міст і постраждають також найменш захищені категорії людей, зокрема, пенсіонери, які втратять можливість купувати продукти за доступною ціною. Вартість буде рости і у тих, хто погодиться офіційно платити податки, і у тих, хто не захоче платити, але братиме «за ризик».

По-третє, держава не отримає очікуваних прибутків - як не отримала їх від скасування спеціального режиму ПДВ і посилення тиску на промислових виробників сільгосппродукції. Нагадаю, після впровадження тієї «реформи», замість очікуваних 20 мільярдів гривень надходжень від агросектору сьогодні вдається зібрати ледве 2 мільярди. Більшість одноосібників не будуть платити податки.

По-четверте, міфом є і те, що зростуть можливості для одноосібників отримати державну допомогу чи кредити. Сьогодні проблематично отримати таку допомогу навіть успішним великим підприємствам з двох причин. Головна - у держави немає зайвих грошей, бо останні роки економіка падає. Крім того, система розподілу допомоги занадто корумпована, і доступ до неї мають тільки ті, хто володіє політичним впливом. Одноосібник не може купити партію чи контролювати фракцію у парламенті. Тому не має таких впливів.

По-п'яте, хибним є сам принцип - в умовах економічного спаду, коли люди втрачають роботу, обкладати податками виробництво, особливо дрібне і сезонне. Навпаки, мали б діяти програми, що дозволяють розпочинати бізнес, дають стартовий капітал, організаційну та інформаційну підтримку. Лише через кілька років, коли є стабільний прибуток, можна говорити про запровадження оподаткування. Це стосується ставлення до підприємців взагалі, а не лише до тих, хто працює на землі.

Особливе лицемірство полягає в тому, що ініціаторами законопроекту виступили представники "Батьківщини", які найбільше говорять про захист людей, селян, бідність і високі ціни, що не здатен сплатити українець.

Реальний же висновок простий - між владою і опозицією сьогодні немає різниці. Свого часу уряд Тимошенко пропонував оподаткувати гроші заробітчан, підвищити податки для фізичних осіб - підприємців. Уряди Азарова і Яценюка втілювали ці "новації" на практиці. У всіх випадках це призводило до зростання рівня безробіття і скорочення кількості активних підприємств, погіршення матеріального стану українців, переходу виробників у тінь, скорочення податкових надходжень до бюджету.

Український народ терплячий, але коли його заженуть у безвихідь, він перестане терпіти, і Україна потрапить у нову революційну ситуацію. Ми мали дві "революції моралі", коли народ не зміг пробачити владі обман. Тепер вимагатимуть нормальної і прогнозованої економічної політики та каратимуть тих, хто з трибуни говорив одне, а в парламенті робив зовсім інше.