Абсолютно кожному кримчанину зрозуміло, що без дніпровської води півострів опиниться на порозі водної катастрофи. Ось вже два роки головне прісноводне джерело вологи, Північно-Кримський канал, від якого, без перебільшення, залежить життя кримчан, стоїть без води, висихає і руйнується. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише екс-міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв.

Забезпечення населення водою - багаторічна проблема півострова, рішення якої різними ЗМІ останнім часом трактується на свій манер. Одні вважають, що кримчани не зможуть прожити без дніпровської води, що подається каналом. Інші, проросійські, доводять, що існує безліч варіантів, звідки взяти воду як для технічних потреб, так і для пиття. Часом доходить до смішного, коли читаєш думки не то «фахівців», не то фантастів про те, що нібито дощ врятує Крим від посухи.

Щоб отримати зерно правди, для початку потрібно розуміти регіональну природну специфіку Криму і відмотати час назад, у часи кримського життя до спорудження Північно-Кримського каналу. І зрозуміти, яким було життя до каналу, в часи його функціонування, і як йдуть справи зараз.

Ландшафтні особливості Криму такі, що 63% її території складають пустельні степи. Сюди відносяться такі райони, як Красноперекопський, Роздольненський, Сакський, Ленінський, Радянський, Джанкойський, Нижньогірський, Білогірський та Первомайський. А це такі міста, як Сімферополь (столиця Криму), Бахчисарай, Євпаторія, Керч, Старий Крим, Білогірськ, Джанкой та Севастополь.

Про те, в яких умовах доводилося жити місцевому населенню на цих територіях до побудови в 1963 р. Північно-Кримського каналу, важко уявити сучасній людині. Катастрофічна нестача води призводила до того, що до 30-х років минулого століття в роки засухи люди вимирали цілими селами. Воду привозили гужовим транспортом, і на невелику сім'ю виділяли її в кількості одного відра. Говорити про землеробство і зовсім не доводилося.

Після приходу дніпровської води, життя степового Криму кардинально змінилося. Завдяки штучному каналу в цій зоні став можливим не тільки значний приріст населення (переселенці з інших областей України та Росії), а також перетворення посушливих степів на сади і ріллі. Для довідки: в 1986 році по каналу надходила вода, яка зрошувала 380 тисяч гектарів полів і рисових чеків.

Якщо говорити про загальне використання води півостровом за останні п'ять років, то воно перевищує мільярд кубічних метрів на рік, з яких 85% забезпечувалося Північно-Кримським каналом. Фактично, 2/3 населення (1,5 млн кримчан) використовували саме цю воду. При цьому 72% з них йшли на потреби агросектору.

Що ж стосується питної води - нею Крим може повністю себе забезпечувати без допомоги каналу. Напоїти населення можна шляхом модернізації існуючих артезіанських свердловин, а також за рахунок будівництва нових. Але для сільського господарства на півострові водних ресурсів недостатньо, адже кількість зрошуваних територій зараз зведена до нуля.

Ще в 2012 році був прийнятий проект з відновлення зрошення сільгоспземель після того, як з 1991-го по 1998-й роки ця система прийшла в непридатність. Називалася ця держпрограма «Вода Криму», і розрахована вона була на 2013-2020 рр. На її реалізацію планувалося виділити суму 4,7 мільярда гривень, з них 2,3 мільярда - з держбюджету України.

Згідно з цим планом, до 2020 року проблема води в Криму була б повністю вирішена. Але, на жаль, сьогоднішня ситуація така, що програма так і залишилася нереалізованою.

Пов'язані з водою проблеми, які на сьогоднішній день намагається вирішити Росія, носять лише тимчасовий характер. І робота ведеться з урахуванням в першу чергу інтересів російської армії, а не перспективи життя кримчан.

Після анексії Криму Північно-Кримський канал - найдовший канал в Європі (його довжина 405 км, від Нової Каховки до Керчі) на сьогоднішній день, як вже згадувалося, практично пересох і руйнується. Раніше велика частина води з Дніпра йшла на зрошення кормових і зернових культур, а також вирощування рису. Тепер же через відсутність води рисові чеки через два роки зовсім зруйнуються. Разом з рисом без зрошення зникнуть також соя, значна частина кримських овочів, садів і виноградників. Також повністю знищена кормова база для тваринництва. А це мільярдні збитки.

Така ситуація в підсумку призведе до того, що через пару-трійку років на північно-кримській території залишаться лише військові бази. А місцеве населення, частина якого, до речі, голосувала на референдумі, буде змушене звідти мігрувати. Люди фактично позбавлені перспективи на подальше життя у своїх населених пунктах. Вже зараз відомо про факти міграції і серйозне падіння цін на нерухомість в цих районах.

Точно так само, як колись Північно-Кримський канал дав життя, його висихання його і забере. Тому що єдиний вид діяльності, завдяки якому можливе повноцінне життя в степу - це ведення сільського господарства, яке без води зникне.

Робити ставку на існуюче в цих районах хімічне виробництво, де найбільші заводи належать Фірташу, не доводиться. Відсутність води в каналі призводить до зменшення виробництва хімпродукції. Крім того, що Крим сьогодні фактично в зоні повного ембарго. Всі товари від хімвиробництва йшли на експорт, тепер же це стало неможливим. І перспектива інвестування в розвиток промисловості там також відсутня.

Тому очевидним залишається факт: наявна кількість води в Криму може забезпечити життя без розвитку сільського господарства, курортів та промисловості.