Введення санкцій проти російських компаній, пов'язаних із будівництвом моста через Керченську протоку, – правильний сигнал, але росіяни на нього жодним чином не відреагували, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Що це означає?

Це означає, що незначні кроки на Путіна не діють. Оскільки його особисті проблеми від санкцій не збільшуються – в нього залишаються всі ті ж можливості, всі ті ж активи, все той же політичний вплив – його не турбують ці санкції.

Вони вплинуть на населення, але, як відомо, в Москві на потреби людей дивляться у великий, але перевернутий бінокль.

Тому, якщо намагатися вплинути на Путіна через маленькі кроки, то потрібно розраховувати цю стратегію на десятиліття. Не думаю, що його політичне життя триватиме настільки довго, а значить, ця схема його влаштовує: то й що, якщо резервний фонд зменшиться на кілька мільярдів? Ці аргументи не мають значення для Путіна.

Для середньостатистичного європейського лідера подібні аргументи були б дуже важливі – в нього тут таки вчепилися б політичні опоненти. Путін же, критикувати якого в Росії не тільки ніхто не насмілиться, але навіть не подумає про таку можливість, може не звертати на це уваги. Запас міцності у нього дуже великий.

Потрібно діяти жорсткіше і швидше, і тоді ситуація може змінитися. А вводити незначні санкції або писати нові плани про домовленості марно, тим більше, що Путін чітко дав зрозуміти, що не збирається поспішати з нормандським форматом. Своє повернення до переговорів він буде обумовлювати новими вимогами за наш рахунок, якщо йдеться про Україну, або за рахунок поступок західної коаліції, якщо справа стосується Сирії.

Саме тому недалекоглядна політика наших західних партнерів викликає все більше побоювань.