Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює, чому потрібно віддавати перевагу пришвидшенню, а не прискоренню, а також чим терези відрізняються від ваг

Руслана запитує, чи є відмінність у наголошуванні слова судно в різних значеннях.

Немає. І плавний засіб, і ємність для хворих людей з обмеженими можливостями мають наголос на останньому складі: судно́ – су́дна, як вікно́ – ві́кна, відро́ – ві́дра. Але з числівниками два, три, чотири наголошуємо два, три, чотири судна́.

Запитання від читача Дмитра Мурашка. Як перекласти з російської предъявлять спрос и предъявитель?

Предъявлять спрос – ставити вимогу.

Предъявитель – пред'явник.

Прилад для зважування – ва́ги. А з коро́мислом – терези́.

Іменник раз у множині має наголос на другому складі – рази́. Але з числівниками два, три, чотири кажемо ра́зи.

Словник української мови в 11 томах подає дієслова квітнути й цвісти як синоніми – розкриватися, розпускатися (про квіти). Тож про дерева можна сказати, що вони й квітнуть, і цвітуть.

Від власних імен Ілля та Ігор кличний відмінок Ілле, Ігорю (як лікар – лікарю).

В українській мові справді немає слова скорість, є швидкість. Слово прискорення словники подають поряд із пришвидшення. Але можна погодитися з читачем Русланом Старушиком, що лексемі пришвидшення потрібно віддати перевагу.

На позначення близького часового відтінку маємо синоніми: швидко, незабаром, невдовзі, скоро, хутко.

Одним із правил української ортоепії є уподібнення шиплячого наступному свистячому звукові. Тож при написанні готуєшся, дивишся, збираєшся потрібно вимовляти готуєсся, дивисся, збираєсся.

У словах Олександр, театр і под. між приголосними др і тр немає е. Це відповідь читачеві Михайлові Науменку.

Мирослава Мирончук критикує тих, хто надмірне скупчення транспорту на дорогах (англ. traffic jam) називає корок. Як правило, таку ситуацію звуть затор, але не варто засуджувати й тих, хто каже корок, адже в мові є багато слів, уживаних у переносному значенні. До цього просто потрібно звикнути. Має рацію Ольга Пазяк, що не варто тягти в українську мову ще й слово пробка.

Слова, що їх наводить киянин Олександр Семенов, не всі є галицькими діялектизмами. Горня, горнятко – малий горщик, кватирка – шибка у вікні, яку відчиняють для провітрювання, давно стали літературними. Креденс – буфет для посуду – на сучасний період є застарілим. А кобіта – досить поширений у Галичині полонізм.

Михайло з Лисичанська запитує, чому наприкінці пишемо разом, а на початку – роздільно.

Прислівники напочатку й наприкінці пишемо разом, а коли йдеться про іменник з прийменником – роздільно. Порівняймо: "Напочатку співачка зробила кілька музичних вправ, а потім почала репетицію сольного концерту" і "На початку осени погода була ще цілком літня".