На цьому місці мав бути злий допис про "покоління бананів на блюдечку". Ось були двотисячники, які вміли рахувати батьківські гроші й радіти шоколадкам "Команчі" й жувачкам "Лав із", рано почали працювати офіціантами в піцеріях, вчилися не з примусу, бо знали, що ніхто не допоможе, батьки непристосовані до нового життя й залишились назавжди у часах науково-дослідних нічогонеробок і флагманів тяжкої індустрії без зарплат по півроку. І вибилися, зробили кар'єру, повиплачували кредити, понароджували й дітей, понаписували книжок, дауншифтнули, відслужили в ЗСУ, відволонтерили і так далі – життя продовжується, всяких їм гараздів.

А є молодші їх на якісь десять років "діти на блюдечці", чиє дорослішання прийшлося на жирні нульові, розписувати які я не буду, бо дуже вже вони були різноманітними для різних верств населення, у всякого – свої збочення суперспоживацтва (в мене теж, якщо що). І маємо результат. Воно ще нічого не вміє, але вже знає, що менше, ніж за п'ять тисяч працювати не піде. А коли знайдеш йому таку роботу, протримається на ній тиждень випробувального терміну, бо, виявляється, треба таки щось робити, гроші платять саме за роботу, треба вчитися робити щось швидко і якісно. Про те, що це приходить із практикою, треба зтиснути зуби й гарувати, батьки якось забули їм пояснити, бо самі вкалували на трьох роботах і їм було не до виховання. Батько той, до речі, досі на трьох роботах, мати захворіла, два оболтуси не працюють – "шукають себе" до 30 років.

Читайте також: Потреба своїх слів: українські дев'яності – аж ніяк не "лихі"

Якщо ви бачите молодого автора з "покоління на блюдечці", він житиме в переконанні, що його справа написати бойовик, а коми розставить коректор, а імена персонажів звірить редактор, а читачі(ки) вже чекають на презентаціях з букетами троянд, варто видати першу книжку. Ретельно рахуватиме вартість квитків на львівський Форум, не вмітиме розрізнити авансів і дружніх послуг, розданих якимись сивочолими старперами, світ має крутитися довкола їх дупи, це ж логічно.

Читайте також: Конфлікт поколінь у потязі

Вони не готові робити те, що їм не подобається. Вони не готові вчитися тому, чому не навчили в універі. Вони не готові заробити, але добре вміють рахувати і вимагати витратну частину. Мабуть є й інакші однолітки, я марно узагальнюю. Але щось їх побільшало у моєму житті. Добрі, ввічливі молоді люди, але всі ось такі. Мабуть, щоб я на контрасті зрозумів, за що ж я так любив "двотисячників".

P. S. Щось і цей допис не дуже добрий. Але гаразд.

Тут у запереченні підказали гарну диференційну ознаку. Вони живуть у впевненості, що "банани були завжди". Покоління "банана на блюдечку"