У Лесі Українки є драма "Руфін і Прісцілла". Неймовірна річ.

Пізня Римська імперія, раннє християнство, шлюбна пара, вона християнка, він ні. Вона – за єдиного бога та пряму вертикаль, відречення й аскетизм жертви; він за республіку (множинність), зокрема й республіку богів, складні зигзаги та гедонізм.

Читайте також: Небезпечна війна: спочатку ми знищуємо одне одного, потім знищують нас

Вся драма, на мою скромну думку, про те, як в обох цих протилежних світоглядах може міститися правда, щось важливе для людини; і про те, як легко це хороше перетворити на жах, фанатизм, тупість, обмеженість, підлість – і в римлян, й у християн. Маленький крок від стежки – і ти перетворюєш рай на пекло.

5 дія драми – сцена суду над християнами та їхньої страти. Ми не бачимо суду, не чуємо промов, не бачимо страти; ми бачимо й чуємо тільки натовп, який переказує те, що бачить, обговорює, насолоджується, поширює плітки, нісенітниці, fake news, словом – лайкає, шерить і поширює мову ворожнечі в коментах.

Від цієї дії моторошне відчуття, бо герої, які весь час були тут, близько, біля тебе, з якими ти зростаєшся, – раптом далеко, стали невидимими, стали тінями, і ти дізнаєшся про те, що з ними діється через якісь соті руки й голоси.

Читайте також: Луна-камера та спільнотофренія: несподівані загрози онлайн-спільнот

Сьогодні ми називаємо це луною-камерою (echo chamber), фейками, маніпуляції, постправдою тощо. Ми думаємо, що причина – технології. Але я гадаю, що технології – це тільки збільшуване скло. І що так було завжди. Бо вічна проблема людства полягала в тому, що люди роблять судження й чинять дії задовго до того, як дізнаються правду. Задовго до того, як наблизяться до суті й факту. Найчастіше – замість цього.

Леся Українка про це знала. Ранні християни теж.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram