Мене взагалі цікавлять такі речі, як суспільний договір, і те, як він змінюється і виконується. Ось в 1990-ті маршрутку можна було зупинити біля кожного стовпа. "Возлє свєтафора!" І це було логічно, бо всі ще пам'ятали, що вони – маршрутне ТАКСІ, і саме тому коштують у рази дорожче, ніж автобус. У 1990-ті за автобус за суспільним договором взагалі не платили.

Читайте також: Потреба своїх слів: українські дев'яності – аж ніяк не "лихі"

Потім їх розплодилося стільки, а зупинялися вони так несподівано і в таких неочікуваних місцях, що це стало загрожувати дорожньому рухові взагалі, та й легковиків кредитних на дорогах теж різко побільшало. Маршрутників стали штрафувати на просто неймовірні суми, як для їхніх зарплат. І варто було в цей час попросити зупинити десь не на зупинці, водій сприймав це як побажання переспати з його дружиною, відповідав і ставився до таких спритників відповідно. Ну і таке інше, тут багато нюансів договірної поведінки, я кілька раз попадав під роздачу, повернувшись із рейсу, не в курсі жодних змін.

Читайте також: Як вирішити проблему маршруток. Шість кроків

Але ось зараз про штрафи підзабули, маршрутки знову гальмують, де заманеться, але тільки на вхід, щоб підібрати пасажирів. Жадібність штрафів не боїться. Особливо мене тішать нормальні великі автобуси, які набиваються битком зі стоячими пасажирами, на яких чомусь написано, що вони маршрутки, й тому проїзд на три гривні дорожче, а пенсіонерів на фіг з ялика. Одне місце, як у всіх. І пенсіонери не обурюються, навіть якщо автобус пустий іде, бо такий суспільний договір.