Українська економіка наразі потребує, як мінімум, консенсусу еліт, чіткої реальної стратегії розвитку та швидких дії по її реалізації. Про це на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише голова Бюджетного комітету Громадської ради при Міністерстві фінансів Тарас Козак.

Давайте чесно подивимося правді в очі та визнаємо, що ми дуже-дуже бідна країна.

І в короткостроковій перспективі (2-3 роки) жодним чином не зможемо забезпечити гідний рівень життя більшості своїх громадян.

Особливо, і в першу чергу, - незахищені та залежні від державного фінансування верстви населення. Це пенсіонери, лікарі та вчителі, люди з хворобами та інвалідністю.

Читайте також: Чому Гройсман боїться податкової реформи

ВВП на душу населення в номінальному виразі становить трішки більше $2,100 на рік. Гірше лише у зовсім відсталих країнах на периферії світу та ще в Молдові, з якою ми "сперечаємося" за останнє місце в Європі.

Вчора (21 вересня, - ред.) був на цікавій події в Українському інституті майбутнього, де Анатолій Амелін презентував наші сумнівні успіхи в економічному розвитку за 25 років незалежності України. Більше 30 економічних графіків наших "досягнень", які чітко вказують українцям на їхнє заслужене місце в сучасному світі.

І, відверто кажучи, не видно швидкого еволюційного шляху подолання. Уряд практично нічого не робить для економічного зростання. Бо для нього необхідно залучення інвестицій як із-за кордону, так і з-під матраців українців.

Очікувати серйозні інвестиції при поточних підвальних місцях в різноманітних економічних рейтингах було б глупістю. Як мінімум, потрібен недерибанний консенсус еліт, чітка реальна стратегія розвитку та швидкі дії по реалізації.

Читайте також: Викрито багатомільйонну схему ухилення від сплати податків, що охопила 18 областей. ФОТО

Наразі, немає нічого. Ба, більше - з року в рік відкладаються податкова реформа та реформа ДФС, приватизація, пенсійна реформа, вільний обіг с/г земель, судова реформа, валютна лібералізація, реформа прокуратури та низка інших реформ. Приводи та відмазки різні, але причина одна - status quo дозволяє олігархічно-номенклатурній еліті заробляти гроші.

Вже минуло півтора роки, як група активістів розпочала бій за податкову реформу. Кількість прихильників зростає. Є й успіхи - концепція Ліберальної податкової реформи, втілена в ПЗУ #3357, з другої спроби на 75% підтримана Мінфіном. Але "родзинка" цієї реформи, а саме податок на виведений капітал, направлений на залучення інвестицій в Україну, вперто ігнорується і новою командою Мінфіну на чолі з міністром Олександром Данилюком.

Незважаючи на підтримку відповідального бізнесу, громадянського суспільства та експертів з профільних асоціацій.

Допоки поточні інтереси чиновників важливіші за розвиток економіки, діла не буде.