Публіка любить тих, хто має в собі любов чи ненависть. Від "публічної особи" вона, публіка, хоче передусім простих емоцій: зарядитися любов'ю, зарядитися ненавистю. Сила емоціі тут важливіша, ніж знак: публіка часто любить тих, хто заряджає ненавистю, і ненавидить тих, хто заряджає любов'ю.

Кого публіка не любить, до кого вона байдужа – то це до тих, у кому більше розуму, ніж емоцій. Раціональність будує суспільство і дає можливість співіснувати, але публіці не потрібно те, що будує суспільство. Вона завжди хоче утопії, – утопіі абсолютної емоції, чистої любові чи чистої ненависті. Публіка хоче неможливого, це її базовий інстинкт виживання.

"Будьте реалістами, вимагайте неможливого" – це, насправді, не революційне гасло, а банальна механіка людських почуттів.