Арешт українського журналіста Романа Сущенка в Росії - це спроба показати, що напруженість зберігається, що розслаблятися не можна, але у ще більшій мірі це те ж саме, що і ситуація з Надією Савченко - спроба взяти заручника, щоб згодом торгуватися. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише російський політолог Дмитро Орєшкін.

Історія з Савченко, мабуть, нічому не навчила. Адже що Росія отримала завдяки цій ситуації? Нічого, крім репутаційних втрат. Нічого іншого в очах міжнародного споживача інформації вона не набула. В очах російського обивателя тема Савченко теж спливає далеко не в переможній риторицы.

Проте, мабуть, таким чином спецслужби показують своє завзяття і підтримують параною серед вищого керівництва: "навкруги вороги, шпигуни, зловили ще одного". Це теж цілком звична річ: показати себе навченими і заодно залякати начальника, щоб він розумів, що без цих спецслужб йому не жити.

Читайте також: Українського журналіста посадили в "Лефортово". Реакція соцмереж

Проблема в тому, що зараз сталася якісна зміна в суспільних настроях. Крим перестав радувати, мем "че там у хохлов?" зжив себе. Українці живуть самі по собі. Так, на думку росіян, вони погані, жидобандерівці тощо, але вони самі по собі. На перший план починають виходити власні, внутрішні російські проблеми. Так, зловили якогось Савченка чи Сущенка - ніхто навіть прізвища не пам'ятає. Для широких народних мас це не значить нічого. Ані консолідації, ані вибуху патріотичної риторики не буде.

Насправді, російська громадська думка переживає депресію, що ретельно приховується пропагандистами. Про це, до речі, говорять і вибори. Путін стверджує, що їх результат, а саме, зростання підтримки Єдиної Росії свідчить про те, що РФ стійко реагує на тиск ззовні. У кращому разі це невігластво і дурість, а в гіршому - усвідомлена брехня. У тих регіонах країни, де вибори більш-менш вільні, де є конкуренція, підтримка Єдиної Росії знизилася. А виросла вона у відсотковому відношенні тільки в тій частині, де результати малюються і взагалі нічого не відображають, наприклад, у Чечні, де 91% від облікового складу виборців підтримали Єдину Росію, а на вибори нібито прийшли 96%. Це фальсифікація. Всі знають, що насправді явка в Чечні була близько 30%, а вже скільки від цих 30% голосували за Єдину Росію - бог знає.

Але коли Путін каже, що вибори означають зростання підтримки партії влади, це показує, що він не орієнтується в ситуації: в 2011 році за Єдину Росію голосували 32,4 млн осіб (залишаючи осторонь недоліки підрахунків, чуровські фальсифікації тощо), а в цьому році - 28,4 млн осіб. При цьому як на минулих виборах, так і на нинішніх приблизно 12 млн було забезпечено за рахунок мертвих душ з подібних до Чечні республік, зон особливого електорального режиму. 12 млн - це приписне військо, яке за будь-якої погоди проголосує за кого наказано Кадировим або іншими республіканськими вождями. На основній території країни явка і підтримка Єдиної Росії впала, а отже, збільшилася частка і значення приписного електорату.

Читайте також: Рейтинг и коррупция. Для большинства россиян Путин - не чиновник

Тож фізичне число тих, хто голосував за Єдину Росію зменшилося на 4 млн, а відсоткове співвідношення зросло на 4%.

Зараз населення зовсім не консолідується навколо Путіна. Навколо нього консолідуються так звані "мертві душі" з Чечні, Туви та інших республік. Тобто насправді вибори показали, що люди радше розчаровані, ніж захоплені. Підтримка намальована, а насправді люди перебувають у стані когнітивного дисонансу.

Це радянська модель, коли влада окремо, а люди - окремо. На словах вони кажуть, що підтримують курс партії, дають відсіч ворогам (всі ці формули вони знають), але потім приходять додому і на кухні обговорюють, чому ціни зростають.

На цьому тлі патріотичні стрибки видихалися, просто збоку це ще не очевидно. Тому так і намагаються замазати реальну ситуацію. Тож на цьому тлі те, що зловили якогось журналіста і що він там "розвідував", росіянам не так вже цікаво. Тим, хто зберігає ясну голову, зрозуміло, що це сон рябої кобили. А решта просто більше зацікавлені власними проблемами.