Cумна погода - сумні роздуми. Третій день крутяться в голові слова, які сказала Міністр освіти і науки після прийняття у першому читанні Закону "Про освіту".

Міністр упевнена, шо із цього закону розпочнеться створення Нової української школи, Я дуже добре розумію Лілію Михайлівну.

Цей Закон - її дітище: вистраждане і очікуване. Важливе для реалізації певних політичних цілей. Важливе для утвердження суспільної думки про здійснення освітніх реформ. Але.

Чи дійсно цей закон започаткує нову українську школу? Невже її новизна має бути лише в 12-річному терміні навчання, в орієнтації на вимоги МСКО, в зміні назви Держінспекції навчальних закладів, у запровадженні так званої "профільної" школи, у добровільній сертифікації педагогів за 20% надбавку до заробітної плати, в обіцяному підвищенні заробітної плати (обіцянка - цяцянка)...

На мою думку, Нова українська школа - це, насамперед, нові УКРАЇНСЬКИЙ (а не пострадянські) вчителі та керівники закладу освіту.

Бо реформу мають робити вони і лише вони.

На жаль, читаючи проект Закону по горизонталі і по вертикалі, я не бачу там нічого такого, що зумовить появу нових вчителя, професора, керівника в наших освітніх закладах. НІЧОГО.

Ось у цьому, вважаю, й біда. Хотів би помилитися. Але досвід, що маємо із Законом "Про вищу освіту", свідчить на користь протилежного...