За час своєї роботи антикорупційні органи в Україні не показали суттєвих досягнень у боротьбі з корупцією. Зокрема, не створено системи послідовної протидії цьому явищу.

Про це свідчать результати експертного дослідження.

Є, втім, точкові позитивні зміни. Серед них - створення антикорупційної інфраструктури, початок судової реформи, запуск е-декларування, системи держзакупівель ProZorro, зміна Генпрокурора і деяке зниження рівня «побутової» корупції.

Серед причин невдач, у першу чергу, фахівці називають відсутність реформ в економіці і її «зарегульованість», вплив олігархічного капіталу та старих політичних «еліт». Потурає незаконним діям і надмірна кількість регуляторних процедур - українцям легше відкупитись, ніж мати справу з державною бюрократією.

Керівник дослідницьких програм центру сприяння реформам Георгій Чижов відзначає: "Елітарна та політична корупція зберігають свій колишній масштаб. Нові антикорупційні органи проявляють обережність стосовно високопоставлених корупціонерів. Ті прізвища, які найчастіше звучать в гучних журналістських розслідуваннях, практично не звучать в тих справах, які розслідує НАБУ".

Голова фонду "Українська політика" Кость Бондаренко підкреслює, що дуже багато процесів, які відбуваються в Україні, викликані не внутрішньою потребою українського політичного чи суспільного життя, а є реверансом перед Заходом: "Він вимагає від нас боротьби з корупцією, ми йому це показуємо". 

Новостворені антикорупційні органи поки не продемонстрували ефективність у боротьбі з корупцією, передусім, через «непрофесіоналізм та недосвідченість», які компенсуються публічними скандалами, вважають експерти.

Впливає на результат також відсутність спеціалізованих судів. Зокрема, мають місце деякі непрямі ознаки політичної заангажованості цих інституцій.