1. Повноцінні вибори органів місцевої влади на окупованої території можна і треба проводити весь час окупації за участю переселенців на підконтрольній території. Тобто, в нашому випадку, в Києві, Краматорську, Маріуполі, Харкові, Дніпрітощо маємо обирати міські, районі, обласні ради та мерів ОРДЛО.

2. Повне невтручання, так би мовити, іноземних сторін конфлікту. Постачання бойовиків та зброї в ОРДЛО з Росії має бути зупинено. Це обов'язкова умова. Іноді для цього достатньо домовленостей (так було в успішному прикладі). В нашому випадку для цього потрібен щільний контроль над кордоном Україна-РФ в зоні ОРДЛО.

3. Тотальне роззброєння в ОРДЛО за допомогою міжнародної миротворчої (поліційної) місії. Тотальне. Взагалі жодної одиниці зброї ні в кого, крім міжнародної поліції (і то пістолети).

4. Міжнародна поліція змішана, складається з представників міжнародної організації, одної і другої сторони.

Читайте також: Дорожня карта для Донбасу. Що має відбуватися далі?

5. Уся діяльність на території – вибори, система влади, освітня програма, мовний режим – що деокуповується, має бути адаптована до законів усієї іншої країни. Ніяких особливих статусів. Але мусить бути адаптаційний період, в тому числі – з частковим визнанням легітимними документів часів окупації.

6. Амністія тим, хто брав участь у бойових діях, але не здійснив військових або кримінальних злочинів. Додатково список тих, на кого амністія не буде розповсюджуватися в жодному разі.

7. Спеціальні програми розбудови інфраструктури, розмінування, адресної підтримки тим, у кого зруйновано житло. Без надії на стовідсоткове фінансування з міжнародних фондів. (В успішному прикладі не було корупції.)

Читайте також: Підсумки зустрічі нормандської четвірки в Берліні 19 жовтня

8. Окрема проблема – громадянство. Успішний досвід мирної реінтеграції доводить, що необхідним є доказ лояльності новій владі через прийняття громадянства країни, проти якої нещодавно воювади захисники окупаційної адміністрації. Але я особисто не знаю, як це зробити в українських реаліях.

9. Ніяких гуманітарних діалогів та дискусій про прощення, примирення та вибачення. Усі свої думки люди мають тримати при собі, і це запорука спокою. Бла-бла-бла тільки буде злити та обурювати людей і провокувати (!) конфлікти. Чому так – див. наступний пункт.

10. Найважливіше: Ціллю мирної реінтеграції є територіальна цілісність держави та припинення бойових дій, а ні "братство та єдність" народів. Тому завдання процесу – щоб кордони повернулися в свій довоєнний стан, а люди припинили вбивати один одного. Це все.

Мир – це необов'язково любов та дружба. Це може бути і ненависть, але тиха і пасивна.