20 жовтня Верховна Рада України одночасно з Сеймом Польщі ухвалила «Спільну Декларацію пам'яті та солідарності» парламентів обох країни. В документі міститься багато чудових, правильних слів про «шану мільйонам жертв, яких зазнали наші народи під час Другої світової війни», про засудження «зовнішніх агресорів, які намагались знищити нашу незалежність», про «здійснення Російською Федерацією агресивної зовнішньої політики, окупацію Криму, підтримку й здійснення нею збройної інтервенції на сході України».

Цей документ можна було б лише щиро вітати, якби не одне, проте вельми поважне, «але». 7 жовтня в Польщі відбулася прем'єра фільму режисера Войцеха Смажовського «Волинь» (2,5-годинний «блокбастер», зроблений доволі професійно!), де українці, навіть не тільки бійці УПА, а й на перший погляд цілком «мирні» українці, показані варварами-вбивцями, які ріжуть, палять, розстрілюють беззахисне цивільне польське населення, аж до малих дітей включно. Українці-священики «благословляють» зброю (ножі, зокрема), якою вбиватимуть мирних поляків (це що, ремінісценція з «Гайдамаків» Шевченка), вчорашній добрий сусіда-українець стає вбивцею, ще більш звірячим за німецьких вояків...

Читайте також: "Волинь" Смажовського - антиукраїнський пропагандистський витвір

Повторюся, фільм знятий дійсно майстерно (те, що він служив явній пропагандистській міфологемі про «українців-різунів», не суперечить цьому). Що важливо: зали кінотеатрів у Польщі, де показують «Волинь», ломляться від глядачів (польська сторона «наполегливо просить», щоб фільм В. Смаржовського показали в Україні!). А тепер питання, читачу: що саме, яка подія є дієвішою в сенсі впливу на душі мільйонів людей (передовсім у Польщі) - фільм «Волинь» чи згадана Декларація парламентів? Невже ви вважаєте, що Декларація? І ще запитання: а що заважає нашим «високим урядовим інстанціям» (Мінкультури, насамперед) знайти талановитого режисера й проспонсорувати (за державні кошти, бо «Волинь» відтворює державний погляд) зйомку яскравого фільму, який переконливо подавав би український погляд на трагедію? Брак коштів чи убозтво світогляду й звідси - ницість реальних дій?