Цей тиждень розпочався на Закарпатті з двох новин, які наввипередки публікували і коментували як місцеві, так і центральні видання. Перше – всіх розбурхала інформація про проведення співробітниками СБУ обшуків у лідера партії КМКС (Партія угорців України) Василя Брензовича та ще кількох фігурантів – їх підозрюють у фіктивних договорах благодійного фонду, до якого причетні угорці. Як заявило згодом СБУ, «наразі перевіряється інформація про причетність іноземного фонду до діяльності, спрямованої на порушення державного суверенітету України», а «під час обшуків правоохоронці виявили низку друкованих матеріалів, які популяризують так звану «Велику Угорщину» та створення етнічної автономії на Закарпатті».

Паралельно зі старою «піснею про сепаратизм» ЗМІ почали поширювати з соцмережі Фейсбук відео, автор якого стверджував, що у Сюртівській сільській об’єднаній територіальній громаді новообраний голова з депутатами після присяги співали угорський гімн. Багато хто подав це й так, що співали гімн іноземної держави власне під час присяги, що, мовляв, є порушенням законів, совісті й віддає сепаратизмом. Голова Сюртівської ОТГ Арпад Пушкар все це назвав провокацією і, посилаючись на численних свідків та відео, заявив, що нічого протиправного ні він, ні депутати не вчиняли – присягу складали українською, відтак виконали Гімн України, а вже потому – Угорщини, бо більшість депутатів у новообраній раді – представники цієї нацменшини, пише у свлєму блозі на УНІАН Наталія Петерварі, інформує UAINFO.org.

Накладання однієї інформації на іншу призвело до скандалу в усьому Закарпатті. Ба більше – до всього цього прив’язали і голову Закарпатської ОДА Олексія Петрова, тільки-но обраного депутатом обласної ради, який має звання генерала СБУ. Також, ще діючий депутат від «Батьківщини» Андрій Шекета на своїй сторінці в Фейсбуці написав, що обшуки в Брензовича почалися після того, як угорці не прийшли на зустріч до голови ОДА з приводу формування більшості в майбутній раді. І хоча керівник області заявив, що ніяким чином не причетний до обшуків і просить правоохоронні органи діяти за законом, ситуація явно нездорова і викликала ще більше запитань.

Читайте також: Угорське вторгнення на Закарпатті? Україна програє війну, бо не провадить її

Непорозуміння в українсько-угорських взаєминах тривають не перший рік. З одного боку, Угорщина наразі стабільно допомагає Україні то вакцинами, то засобами боротьби з епідемією COVID-19, то апаратами ШВЛ. З іншого боку, масла до вогню додає систематичне наполягання Угорщини на внесенні змін до мовного закону в Україні та збільшення уваги до мов нацменшин, що викликає резонний спротив прихильників державної мови. Тож час від часу на адресу західного сусіда звучать закиди щодо спроб порушення територіальної цілісності України. Отак і «перетягується» канат.

Зараз, схоже, ситуація набула чергового загострення. Перше питання, яке виникає: кому це вигідно? І якщо це провокація, то звідки в неї, як кажуть, «ноги ростуть»?

Шукаючи відповіді, хто знову розхитує цей «човен сепаратизму», треба нагадати, що Закарпаття, як й інші прикордонні регіони, це однозначно суміш різних національностей. Чистокровного угорця, українця, словака, росіянина чи румуна в області, напевно, нині важко знайти – за століття тут все так змішалося, що в одній родині може бути цілий «коктейль» різних національностей. Саме тому закарпатці навчилися бути толерантними, жити спокійно і не виділятися. У регіоні й досі є старожили, які, не виїжджаючи з рідного села, встигли пожити в п’яти державах. Тут, хочеш чи ні, але, маючи мудру голову і величезний батьківський досвід, будеш жити в спокої та мирі. З усіма!

Щоправда, сучасний розвиток суспільства, а, відповідно, вміння створювати конфлікти без застосування зброї, вносить свої корективи. Розвиток соцмереж, нівелювання приватності – і мир та спокій переходять в розряд ілюзії. Але слід пам’ятати, що подібним способом створення конфліктів успішно скористався наш північний сусід. Вся Україна відчуває це котрий рік поспіль…

Саме тому, з огляду на «свіжі» питання та виклики, варто пошукати й «роялі в кущах» та відповіді.

По-перше, чимало білих плям у ситуації з обшуками в угорських лідерів. Як повідомили в Товаристві угорської культури Закарпаття, санкцію на обшуки дав суд у Запоріжжі, посилаючись на кримінальну справу, яку раніше було порушено за звинуваченням у сепаратизмі. І шукали правоохоронці «докази діяльності, спрямованої на порушення територіальної цілісності держави, примусову зміну кордонів та нанесення шкоди державі».

Читайте також: Наші відносини з Угорщиною зазнали найсерйознішої кризи останніх років, утім проблема не в Україні – Портников

и переговорів щодо формування більшості в новообраній Закарпатській облраді. Власне, якби не соцмережі, то ніхто, крім невеликого кола причетних осіб, і не знав про те, що такі переговори тривають. А так – враз прив’язали скандал до політики. Очевидно: якби обшуки проводилися в інший час і не співпали з політикою, їх би й сприйняли інакше. Хтось покартав би керівництво угорського фонду за порушення законодавства, але більшість і уваги не звернула б. А в ситуації, яка склалася зараз, все виглядає, скажімо м’яко, «з душком».

По-друге, виникає питання щодо відео, яке відзняли ще 21 листопада на першому засіданні Сюртівської об’єднаної територіальної громади. Основне питання, чому його оприлюднили тільки 30 листопада – більш ніж через тиждень після того, як воно було відзняте? В час засилля соцмереж (коли навіть в кожного пастуха на полонинці є смартфон та Фейсбук) це відео від «свідомого громадянина України» мало бути виставлене того ж таки дня! Чого б це людині чекати понад тиждень, а не зразу кричати: «агов, мадяри знову тут щось мутять»? Вочевидь, тому, що тиждень тому це відео ніхто би не сприйняв серйозно, а зараз, на пікові загострення ситуації, воно тільки додало масла до вогню.

Зрештою, всі на Закарпатті й так знають, що угорці на всіх офіційних заходах після виконання Гімну України співають свій гімн, румуни – наспівують свій. Хіба це заборонено? І так само всі знають, що спецслужби працюють, свідків подібного завжди чимало, і порушувати закон та потрапляти під статтю «сепаратизм» ніхто не дурень…

У цьому контексті хочеться додати, що так зване «прагнення до Угорщини», яке дехто може приписувати місцевим жителям, не більше, ніж стереотипи. Вони всім добре відомі – «добре там, де нас нема» чи в «сусіда завжди трава зеленіша». Насправді ж закарпатці, які мають рідних, друзів чи знайомих по той бік кордону, як ніхто інший розуміють, що в реальності на чужині не простіше та не ситніше.

А тому висновок з усього очевидний – є сили, яким все це нагнітання ситуації, звинувачення в сепаратизмі – вигідні. Закарпатський політолог Дмитро Тужанський в одному з коментарів з приводу скандалів навіть припустив, чому вони виникли саме тепер: «…чергове загострення відносин між Україною та Угорщиною могло бути штучно спровоковане напередодні зустрічей голів МЗС країн НАТО, в яких також візьме участь Україна».

Ким спровоковане – це вже інше питання. І, очевидно, що до наших спецслужб. Бо, що буде далі, й не спеціалісти, а прості закарпатці добре бачать і пишуть: «…а далі розкручується маховик Угорсько-української ненависті, а вигідно це лише одній стороні – Росії».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube