На роботу треба ходити. Бо якщо ви не ходите на роботу, то ви - ледащо.

Ну, можна їздити, звичайно, і ледащо також різних масштабів та розмірів буває. Але все одно, якщо ви на роботу не ходите, натурально, то й працювать ви не працюєте.

І навіть якщо ви мільйон разів розказували і пояснювали своїм старшим родичам чи знайомим, що, перебуваючи фізично вдома, можна так навкалуватись, що й шахтар не позаздрить, все одно будуть хитати головою якось знехотя і явно недовірливо, погоджуючись з таким варіантом чисто із родинних почуттів.

Хто це працює в піжамі чи з котом на столі, чи бігаючи на кухню помішати варення, чи не в костюмі чи блузці, без перерви обідньої, без години 'пік', чи до четвертої ранку, що це за робота, коли всі нормальні люди дивляться з 19 години новини по тєлєвізору, а ти лише починаєш працювати.

Ти будеш розказувати спочатку детально, спокійно і з усмішкою, іншим разом вже скорочено, потім дратуватися, потім казати - та вдома можна ще й не так втомитися.

Читайте також: Якщо психолог каже, що знає, як правильно жити, від нього треба тікати - думка

Далі, коли тобі хтось дзвонить з родичів і питає, чи ти на роботі, ти кажеш - ага, працюю, а тоді вони питають - а що то за шум, ніби кіт нявкає, ти кажеш - ага, то ж Апельмон, і тоді ти знову чуєш - а! так ти не на роботі?

І ти шукаєш найближчого стовпчика, щоб погризти його від власної слабкості переконань і від злості.

Я вже давно не сперечаюсь з цього приводу, не доводжу нічого і навіть не дратуюсь.

Я лагідно завжди реагую, як на на анекдот про синоптиків, і кажу, що я не на роботі, я вдома.
І тоді ті, що мене запитують, полегшено кажуть 'а-а-а', вони раді, що хоч хтось відпочиває, а не змушений йти на ту осоружну роботу.