Як би не дивувались українські можновладці такому ставленню, як би вони не намагалися нам пояснити, що такий стан речей лише випадковість - факт залишається фактом, питання надання безвізового режиму з ЄС Україні не винесене на порядок денний Європарламенту найближчого місяця. Отож, до розгляду цього питання залишається ще колоссальна кількість часу, щоправда його витратять не на реформи, а на чергові дурниці. Разом з тим, такий стан справ демонструє усю зовнішньополітичну кволість вітчизняного МЗС і недовіру до України з боку єврочиновників.

Цілком прогнозовано можна стверджувати, що обсяг зацікавленості західними партнерами в Україні прямо пропорційний військовим та гуманітарним бюджетам, що виділяються на співпрацю з нею. За цими показниками Україна далеко позаду Афганістану та навіть курдських сепаратистів, яким дійсно надаються великі кошти і летальне озброєння. Україна поступово починає розуміти власну другорядність для ЄС, адже якоюсь мірою надання безвізу для України навіть є небезпечним, оскільки стимулюватиме одночасно і відтік працездатного населення з України і незаконну міграцію українців до ЄС.

Дивно, чому інтеграції України до євроспільноти не допомогли гей-паради #Київпрайду та інші заходи грантожерських структур? Адже деякі лідери суспільної думки всерйоз казали про Київпрайд як про тест на європейськість, про те, що якимось дивним чином махання прапором кольору веселки допоможе Україні інтегруватися в євроструктури. Але чомусь цього не сталося.

Український політтехнолог Олег Постернак нещодавно написав у фейсбуці про поступову появу феномену українського євроскептицизму. На тлі відносного розчарування західними партнерами, зовсім не виключена поява українського Трампа чи Орбана, який критикуватиме ЄС, однак негативно ставитиметься і до Росії. Соціальний запит на таку політику безумовно є, разом з тим слід сказати і про те, що багато хто свідомо уникатиме його визнання, саме тому ми можемо прокинутися після наступних виборів з чималою євроскептицистською фракцією в парламенті абсолютно раптово.

Читайте також: Чому насправді нам не дають безвіз

Українське суспільство не готове ані побачити реальну тенденцію до розчарування у євроструктурах, ані хоч якимось чином реформувати політико-економічну систему країни так, аби приводів для цього розчарування не існувало. ЄС дійсно залишається для українця tabula rasa, велика кількість громадян просто не пристане на вимоги МВФ до української економіки, скасування соціальних пільг у їх існуючому в Україні пострадянському вигляді, не підтримає закриття великої кількості дійсно зайвих вишів, які висмоктують бюджет, саме тому і виходить так, що частина українського суспільства обирає "Київпрайд", бо реформи це дуже важко і серйозно. А Брюссель хоче від нас саме реформ, збалансування витрат держави та ще великої кількості вимог. У таких умовах перспективи вступу України до ЄС залишаються туманними, адже для цього необхідна не лише політична воля, але і колоссальна політична свідомість громадян. Таким чином, євроскептицизм буде поступово визрівати всередині українського суспільства і вже скоро ми можемо побачити особливості його політичного втілення.