Я маю мрію. Так, їх у мене чимало. Сьогодні поділюся ще однією.

Багато років я розповідаю про людей, людей які жили раніше, жили небуденно (хоч, може, б і хотіли) – мусили робили вчинки, а там – і помилки, й успіхи. А потім... Потім їхнє небуденне життя виривали. Виривали буквально – страчуючи, калічачи чи відсилаючи у заслання. Виривали ціннісно – спотворюючи їхні прагнення, цілі, наміри. Виривали генетично – прирікаючи на смерть і батьків, і дітей. Виривали комплексно – стираючи можливі згадки та розставлючи "червоні" (у всіх значеннях червоні) прапорці довкола їхнії могил, довкола простору їхніх життя та думки.

Життя звело мене з одиницями таких – хто жив непересічно, хто потім повертав їхні імена мені, юному, нам, народові що відновив таки свою незалежність.

Читайте також: Наша еліта – в урочищі Сандармох. 79 роковини жахливого злочину проти України. ФОТО

Тож відтоді і я простягаю їм руку.

Їм, які мали б міцно бути в історії нашого і світового мистецтва.

Їм, які були б бойовими генералами і навчали б нинішніх воїнів.

Їм, які мали приходити до наших шкіл. 

Їм, про яких цікаво було б дивитися кіно.

Їм, чиїми могилами на нашій землі б пишалися.

Я веду з ними знайомство, гортаючи архівні нотатки, розглядаючи пожовклі чорно-білі світлини.

Читайте також: Свято альтернативної пам'яті: безшовний зв'язок між радянським тоталітаризмом і сучасною Росією

Іноді я зустрічаю їх у їхніх дітях, іноді – вони приходять до мене на презентації. І годі шукати більшої честі як історику, як автору, коли герої книги ведуть зі мною розмову віч-на-віч.

Більшою, мабуть, є лиш кожен мій читач. Кожен із вас, із тих десятків тисяч, яким цікаві мої розповіді, яким цікаві їх герої – звичайні непересічні люди, котрі творили самобутній простір, званий Україною.

І саме в цю мить народжується моя велика мрія – простягнути руку і висвітлити у темряві минулого цей простір. Повернути нам і світові майже втрачену культуру.

Культуру українського господаря, вбитого голодом, культуру поета, розстріляного в Сандармоху, культуру воїна, полеглого на цих кривавих землях, культуру філософа, засланого до ГУЛУГу, культуру інженера, запропотореного в шарашку. Культуру депортованого кримця, лемка, холмщака. Красу храмів, новації інженерів, естетику малярства, римт поезії та елегантність архітектури.

Я знаю, що сам із цим не впораюся. Тому ми відкриваємо архіви, щоб кожному, хто захоче, була доступною ще не знані історія та культура великого європейського народу України.