Червоних партизанів, які рухалися німецькими тилами перед фронтовою лінією, українці Галичини зустрічали вороже – не допомагали їжею та інформацією, а часто навпакизустрічали самообороною чи наводили на тих німців.

Один із очільників червоного партизанського руху Михайло Наумов

Читайте також: Отруєна Польща. Дискурс порозуміння з Україною відкинутий на роки назад

Головною опорою для партизанів стали польські села. Базуючись у них, червоні нападали на німецькі об'єкти, знищували комунікації, як теж і грабували навколишні українські села. В частині цих акцій брали участь і польські партизанські підрозділи чи сільська самооборона. Очевидно, що німці в акціях проти червоних партизанів, які базувалися в польських селах, часто спалювали ці села і знищували мирне населення (приклади – Гута Пеняцька, Завонє та інші)

Але із ситуативним союзником рахувалися ситуативно. У донесенні підпілля ОУН про рейд з'єднання Наумова зафіксовано, що 14 лютого 1944 червоні партизани спалили польську колонію Маріянку біля Мостиськ (перед війною колонія мала 31 господарство). Як видно зі звіту, випадки терору проти поляків були непоодинокими.

Читайте також: Польське питання руба: чи мала ОУН наміри поголовно винищити поляків на Волині?

Наприклад, того ж дня ж спалено залізничну станцію Мазури (тепер Мостиська ІІ), включно з хатами залізничників, теж поляків. Пізніше генерал Наумов не зізнався до своїх "подвигів" і написав, що хати нібито запалили німці.