Вже понад 25 років нам втокмачують в голову і переконують нас донині "веселі люди", це найкоректніше кажучи, що питання повсюдного поширення української мови не на часі.

Все їм щось заважає. То те, то інше. Ось зараз війна заважає. Спочатку піднімемо економіку, кажуть нам вони, а потім вже візьмемося й за мову. Або спочатку переможемо у війні, повернемо загарбане мерянсько-мещорськими московитами, а вже потім... Підняли економіку?

Звільнили загарбане інтервентами? Ці хлопці й подекуди дівчата, яким ми дозволяємо управляти державою не розуміють елементарного.

Спочатку було слово і слово було Бог. Не "бабло" в трилітрових банках, а слово. Найдавніше у світі українське слово. Бо ж лише у нас воно йде з глибин матріархату: людина - вона, дитина теж вона. Тисячі і тисячі років цим словам. А скільеи років чєловєку, тобто йому і рєбьонку, теж йому, а не їй? Тільки вирішивши питання української мови ми піднімемо економіку і визволимося з під ярма зайшлих угро-фінських московитів. Ну нічого дехто в нас не розуміє. У Києві ще донині в метро слогани. Єдина країна, Единая страна. Та вже в ньому протиставлення, а не обєднання. І нікому підказати. Ганьба.

Друга теза від тих же "веселих людей". Стан з українською мовою після 25 років незалежності ганебний, але що поробиш, так склалося історично. Дійсно веселі люди.

Очевидно, що це постколоніальна, постгеноцидна хвороба і її треба лікувати. Сказати, що нічого не треба робити в цьому питанні все одно, що заявити, що у нас стільки то відсотків людей хворі на туберкульоз. Це склалося історично, а значить нікого лікувати не будемо.

Читайте також: Українська мова - підвалина української політичної нації

І добре б було, якби прикладів не існувало. А то ж ми маємо приклади відновлення державної мови практично з нуля, як це було в Чехії чи Ізраїлі. Дуже показові приклади.

Спочатку вони відновили мову і культуру, а за цим прийшов економічний розквіт і багатство. Ми ж не розуміємо елементарних речей, тому в найбагатшій на ресурси країні Європи є в ній найбіднішими.