Інколи дивуєшся, як талановиті люди можуть не вірити в себе. Хтось пише прекрасні тексти, хтось робить фантастичні речі, хтось народжує геніальні ідеї – але чомусь не вірять у себе. Бояться власного таланту.

Це майже як не вірити в те, що маєш руки. Чи боятися власного голосу.

Читайте також: Холодний душ. Що вириває нас із теплих обіймів дитинства

Але ні, тут я брешу. Звісно, талант – це не факт. Його неможливо зафіксувати. Він не дається у відчуттях. Він взагалі не дається. Сьогодні він є, завтра немає. Він неодмінно несе за собою розчарування. Він невіддільний від зневіри. Бо це нормальний маятник людської природи – захоплення, розчарування, нове захоплення. Бо людська природа багато в чому тримається на невидимому, на тому, що неможливо перевірити. І тут питання, є щось чи немає, залежить від того, віриш ти в нього чи ні.

Читайте також: Життя на Землі як своєрідний експеримент – у чому його суть

І часто саме наше існування залежить від того, віримо ми в нього чи ні.