Фундатори незалежності та зодчі державності української дали серйозного ідеологічного маху, зробивши головну ставку на українізацію країни, замість декомунізації.

Зараз уже всі адекватні люди зрозуміли, що патріотизм не має мови, і поборники сильної і незалежної від РФ України говорять - в тому числі - російською. Тоді як реальною бідою України є рештки більшовицької ментальності. Саме через тягу за комуністичною утопією вербують московські спецслужби усіляких "активістів" так званих народних республік та симпатиків "путінського міра".

Читайте також: Гельсінська група закликала продовжити дерусифікацію та декомунізацію в Україні

Даремно ідеологи "шароварництва" вважали що "вимруть наші воріженьки, як роса на сонці": як виявило дослідження "Рейтингу",

- серед молоді колінопреклоніння перед Леніним не набагато менше, ніж у брежнівських бабусь;

- навіть громадяни з вищою освітою хочуть бачити цього ідола на постаментах;

- Західна Україна не така вже й декомунізована, як би то хотілося б думати; про Схід - взагалі мови немає. Путіну достатньо повісити на лобі свій партквиток, і на нього молитимуться адепти церкви Вічно живого Леніна.

Тому:

- декомунізація - це ключове завдання держави, інакше ментальності нації не санувати;

- комуністичне мислення, наче зараза, само не виводиться, а вражає наступні покоління;

- ідеологічну аферу Рабіновича-Мураєва "за життя" коректніше було б назвати нео-комуняками. Опозиційний блок - теж мусить декламувати короткий курс ВКП (б), аби не розчаровувати своїх віруючих.

Читайте також: Декомунізація, назад! На Черкащині двом селам повернули старі назви