Сьогодні мені хотілось би поговорити про таку тему, як лібералізм. Точніше, про те, що, мовляв, лібералізм довів світ до кризи, що він дискредитував себе і, взагалі, він зараз не на часі. Ми бачимо, що в Сполучених Штатах виграв Трамп, який у своїй риториці якраз критикував оцю вільну торгівлю (що є основою лібералізму), тому, начебто це додаткове підтвердження цієї тези. Але в реальності ситуація трошки інша.

Читайте також: Reuters: Главные цели и главные препятствия Трампа

Все, що навколо нас знаходиться, а це Інтернет, мобільний зв'язок, сучасні технології, легке пересування по світу, є результатом саме процесів, пов'язаних зі світовою торгівлею, вільним пересуванням товарів, послуг, фінансів і людей. Саме вони, з одного боку, суттєво прискорили науково-технічні розробки, науково-технічний прогрес.

З іншого боку, вони створили доволі кризові елементи, пов'язані з тим, що деякі види робіт та послуг просто зникають і будуть зникати далі, а деякі види та роботи будуть просто переходити в інші країни світу. Причому, коли намагаються навести приклад Китаю - а от, мовляв, Китай є якраз показником того, що там проводиться жорстка політика, де держава значну участь бере в економічному розвитку країни, то не завжди розуміють, що насправді відбувається. Насправді, Китай якраз користувався і користується тими привілеями лібералізації світової торгівлі, яку ми спостерігаємо. Спочатку, на першому етапі, це було пов'язано з тим, що вони виконували найпростіші роботи, виробляли товари та послуги з низькою доданою вартістю і з дуже низькою заробітною платою, і до цього часу китайці працюють по 14-15 годин на добу, маючи по 3-4 вихідних за півроку. І це є доволі поширеним явищем. Тобто, там робота надзвичайно важка, і це один із факторів, який робить продукцію, що виготовляється в Китаї, доволі низькою за собівартістю. Китай вигравав саме в результаті такого процесу. Що ж далі відбувається?

Китайське керівництво чудово розуміє, що процес використання дешевої робочої сили без кінця не триватиме. Навпаки, поступово витрати на робочу силу доводиться підвищувати. Таким чином, виникає питання - за рахунок чого залишатися в лідерах? І Китай вже багато років проводить таку політику, починаючи від крадіжки науково-технічних розробок, шпигунства з цього приводу, що є доволі поширеним. Крім того, Китай надзвичайно багато витрачає зусиль на освіту, на те, щоби молодь десятками, сотнями тисяч їхала за кордон і отримувала освіту. Крім того, Китай дуже багато витрачає зусиль на формування нової, фактично, економіки. На сьогоднішній момент саме Китай є найбільшим виробником електромобілів у світі. Не Сполучені Штати, а Китай. Причому політика стимулювання попиту на електромобілі проводиться доволі потужна, і вона впливає на те, що Китай, очевидно, буде й надалі активно розвивати цю сферу. Те ж саме - у виробництві сонячних батарей. Вони теж є найбільшими виробниками в світі.

А це до чого? Це до того, що Китай не зупиняється в своїй політиці на тому, щоби просто мати дешеву робочу силу. Він в межах саме філософії лібералізму стимулює, щоби його продукція ставала найбільш ефективною - не тільки в самій країні, а й за кордоном. Щоб можна було виготовляти вже продукцію більш ефективно.

Читайте також: За республіканською партією - корпорації, які можуть зжерти Росію, мов пиріг

Тобто, в світі зараз відбувається процес, коли одночасно є боротьба не тільки за дешеву робочу силу (бо це обмежені, насправді, можливості), а за те, щоб ви створювали максимально ефективні умови для діяльності бізнесу, щоб ви були найбільш ефективними.

Відбувається процес, з одного боку, конкуренції на рівні підприємств, з іншого - на рівні держав. Це стосується всього комплексу - боротьби з корупцією, фіскального відсотку ВВП, умов ведення бізнесу тощо. Тобто, ми зараз спостерігаємо процес, коли в межах цього глобального проекту лібералізму країни вже змушені боротися за конкурентність не тільки на рівні окремих підприємств, але й на рівні цілої держави. І як у межах окремої держави, якщо підприємство стає неконкурентним, воно просто банкрутує, так і на рівні держав.

Якщо держави стають неконкурентними, то в межах глобальної економіки вони стають просто банкрутами і гинуть. Не люди гинуть, частіше за все, люди просто міняють місце розташування, вони просто переїжджають в інші країни, шукають собі кращі умови праці. Так от, якщо ми говоримо про те, чи можна казати, що лібералізація і лібералізм призвели до кризи і проблем - ні, навпаки. Це якраз продуктивність сил призвела до того, що виникли вже нові виробничі стосунки, які передбачають створення якомога конкурентнішого середовища. Якщо ви не створите конкурентне середовище, то захистити його протекціонізмом не вдасться.

Світ розвивається за своїми закономірностями, і вони говорять: виживають ті, хто можуть бути ефективними, хто буде ефективним на рівні країн і на рівні окремих підприємств. І боротьба за цю ефективність буде визначати розвиток світу в найближчі