Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 21 листопада

Сьогодні в Україні відзначають День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи сьогодні відзначають в Україні. Саме з нього почалася Революція гідності. 21 листопада 2013 року тодішінй уряд Азарова відмовився від угоди про асоціацією із Євросоюзом, і незгодні з цим українці вирішили вийти на вулиці. Заклик до мирної акції протесту швидко поширився соцмережами. Увечері на столичний Майдан Незалежності почали сходитися перші мітингувальники – здебільшого працівники ЗМІ, а згодом підтягнулися й інші містяни. До ночі у центрі Києва було вже кількасот незгодних. За кілька днів акція протесту зібрала вже тисячі людей.

Третя річниця Революції Гідності. Реакція соцмереж. ФОТО

Сьогодні, 21 листопада, в Україні відзначають третю річницю Революції гідності. Українці активно згадують події трьохрічної давнини й активно діляться в соцмережах враженнями від змін у країні, які відбулися після Ревлюції гідності. Багато хто відзначає, що в 2013 році й подумати не могли, що акції протестів із приводу призупинення переговорів влади України з Євросоюзом щодо асоціації матимуть такі масштабні наслідки. Але всі сподіваються, що жертви, принесені нашим народом, були недаремними, й український народ таки отримає гідне життя.

"Царевич у штанях": як безстроково призначають на посаду суддю Майдану

Усе це ще раз доводить, що без прискіпливого та постійного контролю громадськості шанси таких біликів, саніних, кицюків залишитись у системі різко зростають. Із другого боку вже навіть гучні скандали й аргументовані протести активістів не є гарантією очищення суду від таких "суддів". Лише надання громадськості реальних повноважень та правових механізмів може призвести до реального очищення та оновлення судового корпусу. Таким механізмом мала би стати Громадська рада доброчесності. Однак до цих призначень вона не долучається. Там же ж, де долучається, її висновки матимуть лише рекомендаційний характер.

Як можемо створити чесний Верховний Суд із нуля. ІНФОГРАФІКА

Одна з оловних вимог Революції гідності – чесні суди. Зараз маємо безпрецедентну можливість – створити чесний Верховний Суд із нуля. Однак поки що кількість і якість заявок, м'яко кажучи, не вражає, особливо від адвокатів і науковців. Якщо хтось не знає, Вища кваліфікаційна комісія суддів має відібрати рівно 120 суддів нового ВС. І якщо вийде так, що буде рівно троє достойних кандидатів і ще 117 чаусів, то рекомендувати призначити новий ВС комісії доведеться саме в такому складі. Тому податися на конкурс до нового Верховного Суду – патріотичний обов'язок кожного юриста. Від нас потрібний мінімум зусиль. Докладімо їх.

Два виходи для України. Що має зробити громадянське суспільство

Або естафета – кожну наступну стометрівку біжить хтось інший, на заміну стомленим прибувають нові й нові. Або професіоналізація, що у нашій метафорі аналогічно тому, щоб пересісти на велосипед. Громадянське суспільство має навчитися висувати і підтримувати політиків, які зроблять державу спроможною виконувати основні функції. Сьогодні, за три роки після Майдану, громадянське суспільство стомлене і розчароване. Ми пробігли вже із сотню стометрівок поспіль, а попереду ще кілометри й кілометри. Продовжувати робити те саме більш наполегливо – значить, витратити ще більше сил і досягти ще меншого результату.

Музей Революції гідності без даху над головою

Пам'ять про Майдан потребує інфраструктури пам'яті, без неї вона розсіється, як вицвітають фотографії Героїв Небесної сотні на алеї, названої їхнім іменем. Нині третя річниця Революції гідності, й ми почули обіцянку президента, що музей постане на тій самій Алеї героїв Небесної сотні. Поки ж там яма, а люди й експонати далі без даху над головою. І третій рік вірять, що є в центрі столиці місце для пам'яті про Гідність. Час від часу запрошують на події в Український дім. А могли б там створити осередок пам'яті. Один підпис одного із майданівців здатен це вирішити. Чекаємо, пане Президенте.

Сторіччя Франца Йосифа: під знаком бакенбардів

Серед моїх улюблених письменників є принаймні два, які присвятили йому свої нещадно-блискучі рядки. Йозеф Рот написав про нього, що "він був найстарішим цісарем на землі. Навколо нього походжала смерть і косила, косила". І трохи далі: "Його череп був голий, як безлісий пагорб. Його бакенбарди білі, мов крила зі снігу". Бруно Шульц назвав його "потужним і сумним деміургом". А відтак: "Його вузькі й тупі, мов ґудзички, очі, посаджені у трикутні дельти зморщок, не були очима людини. Його лице, обросле молочно-білими й зачесаними назад, ніби в японських демонів, бакенбардами, було лицем старого осовілого лиса".