Цікаво спостерігати, як Фідель Кастро, який, здавалось би, безапеляційно в масовій свідомості був героїчним персонажем зі знаком величезного плюсу, втіленням революційної романтики, символом епохи змін, прогресивним логотипним красенем-барбудос, руйнівником диктатури, сам стає символом спорохнілого тоталітарного диктатора, який утягнув свою країну в повний безальтернативний вакуум із неможливістю розвитку.

Читайте також: Відхід команданте Фіделя Кастро

Кастро стає символом репресій інакодумців, антидемократіі, клановості, консерватизму, депресивного занепаду й душителем свободи.

Із такого плюса на такий мінус за одне життя – це не кожному дано. Хоча історія доволі типова для всіх революцій із подальшими диктатурами.

Че Ґеварі пощастило, й він переміг Фіделя у війні революційного мерчендайзинґу тільки через свою ранню смерть. Хоча захоплення їм теж давно йде на спад і вважається якщо не попсою, то ознакою романтичної підлітковості.

Читайте також: Мовою цифр: життя на Кубі до Кастро

Але людська свідомість не може без знакових постатей, що символізують революцію, тож цікаво, хто займе історичну нішу, що не так швидко звільняється.