У ніч із 9 на 10 листопада 1989-го, 27 років тому, впав мур, що розділяв із серпня 1961-го німецьке місто Берлін на західну та східну частини. Люди відразу масово ринули до Західного Берліна, і менше ніж за рік, 3 жовтня 1990-го, відбулося об'єднання Німецької Федеративної Республіки та Німецької Демократичної Республіки в одну державу.

Сьогодні Німеччина належить до п'яти найбільших держав Європи: маючи 82 млн населення, ефективну економіку й стабільну політику, їй вдалося здобути високий авторитет на міжнародній арені. Саме тому сьогодні європейська спільнота так уважно стежить за новинами з Німеччини стосовно проблем з екстремізмом і вирішення нинішньої кризи біженців.

У ці дні в ЗМІ з'явилася інформація про напад спецпідрозділів німецької поліції на групу з 14 чеченців – громадян Російської Федерації, яких підозрюють у фінансуванні ісламського тероризму. Німецькі правоохоронні органи поінформували, що в країні діє кілька груп расистської організації Ку-клукс-клан (ККК). За даними газети Suddeutsche Zeitung, у цієї організації зовсім небагато учасників, але починаючи з 2001 року зареєстровано 68 злочинів, пов'язаних із ККК.

Недооцінювання дієздатності екстремістів виявилося ще раніше. Наприклад, Берлін дуже спорадично інформував про групу "Громадяни Рейху" аж до того моменту, доки один із її членів не вбив поліціянта. Наростання активності ККК не може не викликати занепокоєння, зокрема в промислових містах Дуйсбурзі, Ессені й Дортмунді. Ті, хто належить до клану в цих містах, мають підтвердити свою німецьку національність і належність до християнського віросповідання.

Читайте також: Біженці – варвари нашого часу?

Цього року в травні справою ККК змушені були займатися представники центрального управління боротьби з екстремізмом і тероризмом, які констатували ритуальне спалювання хрестів і демонстрування прапорів зі свастикою. Слідчі також назвали антидержавними пісні та гасла активістів клану. Проте йдеться не лише про вербальне порушення законів. Нещодавно стало відомо про напади членів клану на африканців чи безпритульних. Попереджувальним сигналом стало бажання екстремістів з групи "Національно-соціалістичне підземелля" (НСП) проникнути в ККК і координувати свої акції з кланом. Адже на совісті в НСП вбивство десятків людей.

Немає найменшого сумніву в тому, що екстремісти паразитують на неуспішній європейській міграційній політиці. У низці європейських країн громадськість радикалізується і вимагає від органів ЄС ефективного вирішення кризи біженців. Адже з кінця Другої світової війни через Європу пройшло менше втікачів, ніж за останній час. У 2015 році європейським країнам надійшло 1,3 млн заявок про отримання притулку. Як бачимо, ситуація не покращується: хоча угода з Туреччиною й обмежила наплив біженців до Європи через Грецію, але вона лише спрямувала потік мігрантів на інші, набагато небезпечніші маршрути. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, від початку цього року в Середземному морі загинуло щонайменше 3740 осіб із 327 800, які спробували дістатися до ЄС.

Більшість мігрантів пливе з півночі Африки, зокрема з Лівії. Їхня смертність зросла втричі, а центральною брамою доступу до ЄС цього року стала Італія.

Читайте також: Європа потребує лідерів: програємо через брак сили волі

Особливість нинішньої хвилі мігрантів – це однозначне прагнення більшості біженців дістатися до Німеччини й попросити там притулку. Наприклад, Чеська Республіка прийняла групу біженців із Сирії. Провівши деякий час у країні, сирійці вирішили поїхати з Чехії й отримати притулок у Німеччині, аргументувавши своє рішення тим, що там у них родичі. Але згідно із законом ніхто не має права не дозволити їм цього.

Саме тому бажання ЄС започаткувати розподіл біженців відповідно до квот, які визначив Брюссель, не знайшло підтримки в низці країн-членів. А біженці тим часом обирають собі місце для проживання, керуючись лише власними уявленнями про вигідніші умови існування.

Радикалізація громадян, зокрема в передвиборчий період, як бачимо з наведених вище прикладів діяльності екстремістів, може дестабілізувати політичну ситуацію в Німеччині, вплинути на результати виборів, а отже й на спосіб та програму урядування. Якщо це станеться, Німеччині знадобляться допомога й розуміння насамперед інших членів ЄС.

Ярослав ПЕШЕК, "Тиждень"