Скажу річ, на перший погляд, непопулярну. Але нумо мислити розумом, а не емоціями, гаразд?

Сьогодні, 5 грудня, річниця підписання відомого Будапештського меморандуму 1994 року. 

На мою думку, в нас не було іншого виходу як позбутися ядерної зброї. В силу багатьох чинників.

По-перше, бажання стати без'ядерною державою було послідовною політикою української влади, починаючи із Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. 

Читайте також: Якби Україна тоді не віддала свою ядерну зброю...

По-друге, на думку військових експертів (я тут не фахівець), ядерна зброя з території України була націлена на держави НАТО, й запуск ракет контролювався з Москви.

По-третє, була з цього приводу одностайна позиція всіх постійних членів Ради Безпеки ООН.

Якщо хтось вважає, що можна було цього уникнути і кинути виклик світовій спільноті, то краще вивчіть новітню історію Ірану і КНДР.

Питання в іншому. Чи могли бути в тексті підписаного меморандуму закладені більш дієві гарантії нашої незалежності і територіальної цілісності? Можливо, хоча не впевнений.

По-перше, в 1994 році ніхто не міг уявити, що в Європі 21 століття може відбутися анексія території суверенної держави.

Читайте також: П'ять найбільших досягнень України за три роки по Революції гідності

По-друге, ніхто нашу країну не захищатиме, крім самих українців.

Сильні і боєздатні Збройні сили України це найкраща гарантія нашої незалежності. Ще Наполеон говорив: "Хто не хоче годувати власну армію, той годуватиме чужу".

Тож кожен із нас, у силу своєї спроможності, повинен допомагати волонтерам зміцнювати наших військових. Не забуваймо, що ми з вами живемо в теплих квартирах і будинках, а вони в несприятливих умовах, у дощ, сніг і холод, бережуть наш мир і спокій.

Повірте, наші Герої варті нашої з вами підтримки! І не лише моральної.