Знову календарне.

Передбачаю чергову хвилю календарних суперечок (традиційно вони загострюються в ЗМІ напередодні Різдва / Нового року та Великодня), тому залишаю тут свій дещо перероблений коментар, в оригіналі поданий під іншим дописом.

1. "Нам треба перейти з московського календаря на європейський".

Читайте також: Різдво з усім світом, а не із Москвою: чому варто святкувати 25 грудня

Десятки разів повторював – і знову повторю: якщо підходити навіть із позицій традиції, то чому ми так легко хочемо нашу традицію віддати Москві? Це має такий вигляд, ніби ми запропонували зняти в Києві пам'ятник св. Володимиру на тій підставі, що в Москві такий стоїть.

Далі що – кирилицю відкинемо, бо нею на Москві пишуть? Православ'я відкинемо, бо є московська церква?

Хоче хто святкувати за григоріанським календарем – нехай має можливість. Але упосліджувати українську календарну традицію лише тому, що до неї прилучилися і московити – шлях до сварки в суспільстві та розколу в церкві.

2. "Якщо всі святкуватимуть 25 грудня н. с. – це об'єднає християн / Україну".

Поцікавтеся, як у громадах УГКЦ на Заході зараз в одних традиційний календар, в інших – новий, і всі мають тверде переконання триматися своєї позиції та агрументи на це. А дискусія там триває вже понад півстоліття.

Греки ввели новий стиль у 30-х роках – і тепер мають 3/4 новостильників і 1/4 старостильників. Єрусалимська церква, хоча і грецька за своєю традицією, але також тримається традиційного календаря.

Вірменська церква взагалі 6 січня святкує одночасно Різдво і Богоявлення (як це було в традиції до 4 ст., коли два свята розділили, перенісши відзначення Різдва на 25 грудня). І нікому з вірмен на думку не спадає відкинути власну давню традицію для того, щоби прилучитися до сусідської.

Досвід історії свідчить, що вірогідність розділення через календарну реформу далебі вища, ніж її можливий об'єднуючий потенціал.
Невже мало в нас у суспільстві ліній розлому та протистояння – щоб іще навколо календаря сперечатися, особливо саме зараз?

3. "Святкувати Різдво Христове після Нового року неправильно, адже літочислення ведеться від Різдва Христового".

Читайте також: Два Різдва. А чом би й ні?

Прихильники цього дуже дивного аргументу не знають, що християни святкують не День народження Ісуса Христа, а подію народження. Дата 25 грудня (старого чи нового стилю) є умовною. До 4 ст. включно ця подія святкувалася 6 січня разом з подією Хрещення під однією назвою "Богоявлення". І лише у 4 ст. для подолання єретичних поглядів, які стали поширюватися, що нібито Ісус "став Сином Божим лише підчас Хрещення", було вирішено відділити спогад про Різдво від свята Хрещення і в окремому святкуванні Різдва підкреслити народження від Діви істинного Сина Божого і Сина Людського в одній особі.

Однак Вірменська церква досі святкує Богоявлення за давньою традицією (хоча і за новим календарем) – 6 січня. Тож формально наша традиція свята – 7 січня – ближча до найдавнішої практики святкування Різдва, ніж 25 грудня (як це не буде дивно звучати для декого).

4. "Незручно, що Новий рік припадає на Різдвяний піст".

Ті, для кого Новий рік – найголовніше свято, навряд чи дотримуються посту. А ті, хто дотримуються посту, цілком здатні відзначити Новий рік без його порушення.

Можливо колись, коли виникне суто церковна потреба в календарній реформі і щодо неї буде внутрішній консенсус – то така реформа й відбудеться. Є приклад успішної пасхальної реформи ІІІ ст., коли було узгоджено між Сходом і Заходом єдиний спосіб визначення дати великоднього святкування. Але частіше календарні реформи вели не до більшого порозуміння, а до більшого поділу. І нинішні дискусії навколи реформи лише додають переконаності, що її час ще не настав – щонайменше в Україні.