Дві тези, на які в ефірі забракло часу.

1. Ще одна ілюстрація до заяви "Корупція - це як мастило, без якого деколи наш механізм не працює", цього разу з царини політичної корупції.

Реальна ситуація: парламенту треба проголосувати за черговий "безвізовий закон". Закон, об'єктивно, вигідний та потрібний Україні. Але не депутатам. Тому деякі депутати можуть проголосувати "за" лише якщо натомість отримають "компенсацію" (грошову чи негрошову) від президента і його оточення. Що тут обрати? От я й кажу: або "зовсім не їхати", або "їхати з етично затаврованими мастилами". Простого рішення немає. Але, даруйте мені за правду, абсолютизувати звинувачення у корупції можна не більше, ніж абсолютизувати звинувачення у вбивстві чи брехні. А на війні, заради перемоги над ворогом, доводиться і вбивати, і брехати.

2. Уявіть собі дику ситуацію: ви йдете у кіно, а там кажуть: "ми продамо вам білет у кіно лише якщо ви спершу підете напроти у масажний салон, отримуєте там послуг на 200 гривень, а нам принесете від них довідку". Ви, з огидою, йдете в масажний салон і починаєте там обурюватися: "Нащо мені ваш масаж за 200 гривень?

Та він мені й задарма непотрібний, але ж без вашої клятої довідки я не можу потрапити на кіносеанс!". У відповідь працівник масажного салону вам каже: "Знаєте, мені, як і вам, плювати на інтереси і власника кінотеатру, і власника мого масажного салону. Давайте я вам за 50 гривень продам довідку, буцімто ви в нас отримали послуг на 200 гривень?

І мені вигідно, і вам дешевше вийде." Ви б погодилися?

Але ж те саме відбувається, коли, наприклад, студенти інженерного вишу мусять вбивати свій час на вивчення предметів, які, на їхню думку, їм фахово абсолютно непотрібні (як-от екологія, безпека життєдіяльності, навіть політологія чи філософія).

Тобто, ще одна корупціогенна зона - це нав'язування споживачеві непотрібної, на його думку, послуги "в пакеті" з послугою, яку він прагне отримати.