Сьогодні, 12 грудня, президент України мав телефонну розмову із канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель, де серед інших тем однією зі ключових було питання звільнення заручників. Я не знаю жодноі міжнародної зустрічі чи розмови, де президент не піднімав би цього питання.  Зокрема й під час зустрічей чи телефонних розмов у нормандському форматі із Путіним, від якого й залежить звільнення заручників.

Заручників тримає не Україна. В цьому питанні ми готові до найбільших компромісів і протягом цього року заявляли про них на всіх зустрічах, пропонуючи передати 50 тих, зто здійснив злочини, задля звільнення 25 (бо ж весною нам підтверджували тільки 25 в ОРДЛО), пропонуючи передати затриманих ЗСУ у червні вісьмох диверсантів, аби звільнити частину наших заручників на окупованих територіях, пропонуючи передати 228 тих, де це можливо, аби звільнити 58 підтверджених бойовиками ОРДЛО. Ми озвучували наші пропозиціі на зустрічах за присутності ОБСЄ, ми інформували про те, що не зашкодить переговорному процесові, громадськість.  

У відповідь на всі наші компромісні пропозиціі чули від ОРДЛО "ні". Чому? Їм неважливо, щоб 228 людей, про яких вони запитували, на новорічні свята були вдома? Що ще не так зробила українська сторона?

Відповідь одна: ми не здали Україну, не здали її з потрухом, не пообіцяли вже зараз голосувати за амністію, тому Москва блокує звільнення заручників, тому ними шантажують Україну.

Читайте також: Як можуть розгортатися події довкола Мінських домовленостей

Я уникала будь-яких коментарів сьогодні, аби не зашкодити переговорам, але мушу нагадати таке:

1. Мінський процес – це Україна, РФ, що відповідальна за агресію проти України й від якої цілком залежить виконання угод, і ОБСЄ. Трактування мінського процесу як учасників від Києва і самопровозголошених ватажків окупованих територій Донбасу (насправді, призначених Москвою) – це тлумачення Москви. Про "прямі переговори" , "громадянську війну" говорить саме Москва. Цей шлях – шлях до зняття санкцій з РФ, бо, ж, мовляв, вона тут ні до чого.

2. Я цілком розумію відчай родичів, чиї сини, чоловіки, брати, кохані в полоні по два роки. Хлопців утримує не Україна, а повністю контролювані РФ бойовики, які прибули в Мінськ із Москви, де отримали всі відповідні інструкціі, яких зустрічали російські дипломати і спецслужби, і які говорять те, що їм написали в Москві. Украіна робить усе нові й нові пропозиціі заради звільнення. І якщо маріонетки Москви хочуть когось відпустити, їхні представники пристуні в Мінську, то нехай це оголосять. Єдине але: мінські зустрічі проходять за присутності ОБСЄ і українських представників, які мають чіткі директиви МЗС, там є украінські дипломати і представники СБУ, а не ФСБ. Після зустрічей учасники, зокрема ОБСЄ, дають коментар для преси, де окреслюють коло питань, що обговорювалися.

3. Це тристороння група Україна – РФ – ОБСЄ, а не Україна – ОРДЛО, як про це мріє Москва. Ніколи ми не зробимо жодного кроку, який би міг розцінюватися як легітимізація маріонеткових режимів Кремля. На це український народ нам повноважень не давав.

4. До 2015 року щодо заручників домовлялися з ватажками бойовиків. Так, це правда, але тоді в ОРДЛО РФ ще не створила квазіреспублік і не взяла все під свій контроль. В листопаді 2014 Кремль організував там псевдовибори, призначив псевдокерівників і підштовхує зараз Київ визнати їх. Ці псевдовожді причетні до катувань і вбивств, вони чваняться тим, що вбивали українців, вони вбивали Украіну як державу і продовжують це робити.

Читайте також: У чому полягає базова проблема мінських домовленостей

І так, це Москва, а не Київ не допускають Червоний Хрест до заручників. Не пускали МКЧХ до всіх бранців ані в російських тюрмах (зокрема звільнених завдяки активній роботі президента України, дипломатів), ані на окупованих територіях. Всі українські тюрми для МКЧХ відкриті –  й МКЧХ це підтверджує. 

5. Останніми днями шириться хвиля заяв про те, що заручники не вдома, бо начебто погано працює АП, ВР, СБУ, мінська група, всі на світі. Немає в цьому переліку лише Путіна та його маріонеток. Показово немає.

6. Весь цей рік над звільненням заручників працювали не лише президент, дипломати, СБУ і мінська група, а й волонтери, представники ЗСУ й інші люди доброї волі. Дякуємо кожному, хто долучився. За кожним звільненням стоіть титанічна робота десятків людей. У цьому правда.

7. Ми знаємо про бажання Москви дискредитувати Мінськ і зіскочити з цієі теми, тому не виконується жоден пункт Угод: продовжують обстріли, віддали лише 15 заручників цього року, навіть КПВВ "Золоте" не відкривають. Ми знаємо бажання ФСБ позбутися тих учасників переговорів, що займають жорсткі проукраїнські позиціі. Це не нове, бо ж санкціі проти РФ прив'язані до виконання мінських угод.

Більше коментарів на цю тему сьогодні не буде. Не втрачаємо надіі зробити щось важливе в цьому напрямку ще цього року.