Прем'єр Японії Сіндзо Абе висловив готовність повністю вирішити територіальну суперечку між Японією і Росією навколо Курильських островів, пише в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Перше, що потрібно позначити – - це те, що в обох сторін є абсолютно очевидні мотиви й інтереси для вирішення конфлікту.

Для Японії першочергова проблема – вихід на нові ринки збуту та інвестиційну площадку, яку вони бачать у Сибіру і на Далекому Сході. Японцям дуже тісно: 120 млн осіб живуть на 378 тисяч квадратних кілометрів, тоді як в Росії 146 мільйонів живуть на 17,5 млн квадратних кілометрів. Різниця в площі – 45 разів.

З іншого боку, Росія гостро потребує інвестицій. Далекий Схід серйозно страждає від грошового голоду; народ звідти їде, робочих місць мало, простір неосвоєний, не вистачає грошей на будівництво портових споруд в кінці траси БАМ, не вистачає грошей на те, щоб побудувати термінали для доставки зрідженого палива в ту ж Японію, яка його потребує. Грошей у Росії немає, і Путіну вони дуже потрібні. А в Японії грошей багато, але нема куди інвестувати. Тому вони зацікавлені у розвитку економічних відносин. Це одна сторона – економічна.

Читайте також: Окупований Крим – ганьба для Росії та росіян

Друга ж, звичайно, є політично-символічною. Для Японії і її прем'єра дуже важливо домогтися прогресу в питанні північних територій, а для Путіна – не втратити обличчя. Він сам створив систему цінностей "території передусім", і тому поступитися назад Японії цими чотирма островами Курильської гряди не може, але при цьому дуже потребує грошей. Тому сторони промацують один одного, розуміючи взаємну зацікавленість.

Для Путіна співпраця з Японією особливо важлива, оскільки він втрачає європейські інвестиції і змушений переорієнтуватися на Схід. Два роки тому він намагався налагодити співпрацю з Китаєм, але ця ініціатива нічим особливо не скінчилася. У Китаю і в самого зараз не найкраща економічна ситуація для серйозних інвестицій, тим більше – в ризиковані території, а Росія такою є.

Всі бачать проблеми з угодою про розподіл продукції на Сахаліні, коли західні компанії досить сильно вклалися, а потім їх звідти попросили. Так що японці і хотіли б укластися, але для них важлива політично-ідеологічна складова, а китайці не поспішають вкладатися, поки не отримають гарантій. Як мінімум – блокуючого пакета акцій у великих компаніях. Росія цих гарантій не дає.

Тому і починається пошук нових рішень, у тому числі і у відносинах з Японією. Виходячи з наявності спільних інтересів, ця гра не безнадійна, але вона дуже складна. Адже японському уряду важливо зробити як мінімум символічний прорив – повернути хоча б два острови. Втім, це буде прорив не тільки символічний, адже де острів, там і територіальна зона навколо острова. Може бути, там є запаси вуглеводнів, але навіть якщо ні, то це дуже непогана акваторія для видобутку риби, у чому Японія завжди була сильною.

Читайте також: Завдяки японському уряду на сході України відновлено 45 навчальних закладів

Путіну важливо зробити вигляд, що він не програв в територіальному сенсі. Після Криму його авторитет в очах співвітчизників різко підскочив, але якщо він зараз поступиться островами Японії, більша частина "патріотичної громадськості" сприйме це як торгівлю Батьківщиною. Раціонально, звичайно, Росії з її обтяжливим територіальним багатством потрібно зрозуміти, що в сучасному світі територія – це не те, що автоматично приносить гроші, а те, що вимагає інвестицій. Далекий Схід потребує інвестицій, але поки їх не передбачається, а треба якось утримати там населення, не допустити депопуляції. Але якщо продати острови – в обмін на інвестиції прямі або перерахування в бюджет – це буде виглядати не дуже.

Тому непропорційно висока роль піару: японці повинні сказати своїм виборцям: "Ми повернули острови", а росіяни своїм: "Ми не поступилися". Сторони будуть шукати формули, які можна інтерпретувати по-різному: в Японії – як перемогу Японії, в Росії – як перемогу Росії.