Рішення Європейського Союзу на вчорашньому саміті ЄС повернутись обличчям до Нідерландів і спиною до України в питанні Угоди про асоціацію зрозуміле: йому важливо врятувати документ за рахунок України і якомога швидше закрити це питання.

Що мені незрозуміло, так це таке ж саме бажання врятувати Угоду за будь-яку ціну - в Україні. Ні для кого не секрет, що наша держава вже заплатила і продовжує платити безпрецедентну ціну за цей документ. І навряд чи ми можемо допустити, щоб його ціна ще зростала в рази. Тим більше, зростала під впливом внутрішньополітичних, передвиборчих розкладів в одній країні - Нідерландах.

Читайте также: Как не попасть в беду при трудоустройстве

А чому б не подивитись з іншого боку на ситуацію з небажанням голландського парламенту ратифікувати Угоду між Україною та ЄС? Можливо, це наш шанс провести нові переговори і передомовитись щодо тих позицій в Угоді, які нам невигідні? З моменту переговорів по Угоді багато речей змінилось і в Україні, і в ЄС, тому в будь-якому разі з певною періодичністю вона потребуватиме оновлення. Якби ми вийшли зараз на переговори з переліком позицій щодо Зони вільної торгівлі з ЄС, які ми вимагаємо переглянути в разі нератифікації Угоди голландським парламентом, впевнений, настрої в певних країнах ЄС дещо змінились би: навряд чи там хтось знову захоче роками воювати на переговорах за квоти з Україною.

Читайте также: Заліщук: Перенесення безвізу на квітень - це приклад гібридної європейської політики

Адже яка проблема є в Угоді про асоціацію? Від України вимагають взяти зобов'язання - як від країни-кандидата на членство, а права нав'язують, ледве не як для третьої сторони (до прикладу, ті ж транспортні послуги). Крім того, після більш ніж року тимчасового застосування Угоди, я все більше переконуюсь, що економічна частина Угоди є вигідною для України, якщо Україна буде отримувати дуже серйозну фінансову допомогу для переходу на європейські стандарти, яку отримували країни Центральної Європи.