У мережі з'явилися одкровення Михайла Александрова, які дуже потішили українську публіку. Експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ розмірковує про бомбардування українських міст, про «армію Донбасу», яка повинна буде зачистити подавлені російською авіацією плацдарми, про симпатиків «русского мира», які візьмуть владу в Україні в свої руки, і про народ, який буде зовсім не проти позбутися гніту київсько-бандерівської хунти. На тлі банера Російського інституту стратегічних досліджень, засновником якого, між іншим, є російський президент Володимир Путін, експерт Александров мріє розв'язати в Україні сирійський сценарій. Навіщо? «Тому що Україна багата країна, - говорить він. - Економічно нам це буде навіть вигідно». А далі йдуть перерахування зисків, які Росія зможе отримати після того, як зруйнує Україну: залізні дороги, газотранспортна система - «і не треба буде нічого будувати», заводи, підприємства, «Моторсіч» - двигуни для російських вертольотів і крилатих ракет. Все це виглядає як марення божевільного. Але це не так. Божевіллям було б відмахнутися від тих фантазій, які клубочятьсяу голові у московського експерта. Адже методи, якими адепти «русского мира» пропонують розібратися з Україною, можуть різнитися. Яструби і голуби бувають навіть серед троглодитів. Але мета - поневолити Україну, привести її знекровлену під імперську п'яту... Ця мета не змінюється багато століть.

Ми дуже часто застряємо в дискусіях, неначе випадково підкинутих нам кремлівськими спікерами. Воювати або миритися, як закінчити війну, коли настане мир - все це розмови, які не стосуються суті проблеми. Ми обговорюємо методи, обговорюємо прийнятні тактики в даний момент часу: повномасштабна війна з Росією, певний паритет або прагнення до діалогу, здатного послабити взаємну ненависть. Але якщо придивитися уважно, то на кожну нашу модель поведінки у «русского мира» є відповідь. Вони готові до широкомасштабної війни, якщо українці проявлять впертість; згодні на планомірне вимотуюче кровопускання, якщо ситуація «ні миру - ні війни» затягнеться; і на діалог вони теж згодні. Більш того, самі ініціюють його просто зараз, витрачаючи на круглі столи величезні гроші.

Читайте также: Фото воїнів, які витримують шалені обстріли на Світлодарській дузі

Коли ми сперечаємося про те, хто більше дбає сьогодні про інтереси країни -радикали, що закликають розривати всі відносини з агресором і готуватися до війни, або «примирителі», які наполягають на тому, що «там же наші люди, давайте не нагнітати», ми втрачаємо суть. Мета, через яку почалася війна, була поставлена не в Києві, а в Москві. Україні пропонується своєрідний компроміс: «Якщо ваша держава відмовиться від боротьби і самоліквідується, якщо буде демонтована українська незалежність і державний суверенітет, то Росію це цілком влаштує». Усвідомлюючи, що з того боку лінії фронту справжній підготовлений ворог, не варто забувати, що у цього ворога є мета.

Протиставити цілям ворога можна тільки свою мету. А тактики, методи... Це вже за обстановкою. Що ми хочемо отримати в результаті? Мир? Перемогу? Зламати плани ворога? Але чого ми хочемо для України, що проходить просто зараз через криваве горнило національно-визвольної війни? Чого хочуть «примирителі»? Якої мети прагнуть «прагматики», які переконують нас, що розрив зв'язків вкрай небажаний для української економіки? Яку Україну бачать радикали, невпинно нагадують, що не варто забувати чистити дідівський кулемет?

Насправді зовсім неважливо, повіримо ми після одкровень московського експерта в кровожерливість Росії чи переконаємо себе в її миролюбності. Навіть якщо повірити в те, що Росія готова почати бомбардування, і спробувати уникнути цього сценарію за допомогою переговорів і капітуляції - підсумок від цього не зміниться. Демонтаж держави, поневолення українських громадян, робота на славу російського рейху, боєголовки, вертольоти, неминуча війна за російське світове панування - все це все одно станеться. У промовах Михайла Александрова, якщо опустити садистське задоволення від самої думки про смерті українців, чітко простежується посил, що яку б тактику не вибрала зараз Україна, Росія домагатиметься поставленої мети, поки зможе.

Читайте также: Загострення на Світлодарській дузі навряд буде масштабним

Не києм - так палицею, не тушкою - так опудалом, розхитуванням ситуації всередині України - імітацією розхитування, підкупом політичних еліт - залякуванням обивателів, боями на фронтах і провокаціями на кордонах Росія буде прагнути знищити Україну. Знищити нас. Бо у неї є мрія про сильну Імперію, де підкореній «окраїні» відведена дуже важлива роль.

У нас має оформитися свій образ вільної, незалежної України. Мрія, заради досягнення якої варто жити, працювати, йти в бій. Потрібна національна ідея. Тоді з'явиться і стратегія її досягнення. Тільки тоді Росія з її планами панування стане для України не небезпечною.