На перший погляд основні показники бюджету на наступний рік видаються реалістичними, але нічна процедура його прийняття дещо руйнує довіру до них. Екс-заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолій Максюта у своєму блозі поділився думками про нічне голосування у Раді за бюджет на 2017 рік та оцінив реалістичність економічних прогнозів, закладених у основу цього бюджету.

Очевидно залишається тема реалістичності приватизації, обсяг надходжень від якої є завищеним і питання конфіскації майна, оскільки відповідний закон так і не прийняли.

Якщо брати той дефіцит бюджету, який планується, а це майже 3% ВВП, то це стандартний дефіцит для політики макроекономічної стабілізації Він не є великим, але його розмір ні про що й не говорить. Очевидно, це була вимога МВФ, якої уряд дотримався.

Читайте також: Як подолати ганьбу бюджетних ночей

Сам ріст ВВП на 3% на наступний рік при поточній економічній політиці - досить амбіційна мета. Нагадаю, що минулого року ми мали мінус 9,9%, а цього року, можливо, вийдемо на невеликий плюс в 1-1,5%. В Уряду на 2017 рік є два сценарії - оптимістичний і песимістичний. І якраз 3% - це оптимістичний сценарій. Щоб його досягти слід багато вкласти в економіку і насамперед визначити рушійні сили зростання.

Уряд і Нацбанк передбачає, що основним драйвером росту буде зростання споживання і можливо, відновлення інвестицій у традиційні галузі, яке намітилось у поточному році. На мій погляд, це слабкі драйвери і вони по суті відновлюють споживацьку модель росту, коли основна додана вартість формується в торгівлі і сировинних галузях. Але при тому дуже малим є внесок нашої високотехнологічної промисловості. Отже, цей ріст, на мій погляд, буде залежати від ситуації на сировинних ринках і інфляції.

Читайте також: Голосування за Держбюджет-2017. Реакція соцмереж

Щодо прогнозованої інфляції і курсу гривні (інфляція на рівні 8,1%, гривня - 27,2 за долар. - ред.), то нагадаю, що за це у нас відповідає Національний банк, який збирається таргетувати інфляцію, а вона в Україні дуже залежить від курсу. Якщо у Нацбанку буде достатньо резервів вирівнювати коливання курсу - то він зможе утримати інфляцію на прогнозованому рівні. Але для того, щоб мати ці резерви, потрібно буде мати зовнішні запозичення, очевидно від МВФ, щоб покрити дефіцит поточного рахунку платіжного балансу. Також це можуть бути зовнішні інвестиції, але їх надходження поки що видається примарним.