Щойно зловив себе на думці, що якби ми мали в СССР Фейсбук, то зараз, якраз у ці дні обговорювали, де хто свинячі ратиці купував на холодець, в яких гастрономах викинули консервований горошок і як дістати мандарини для дітей під ялинку. Тоді це було суттєвим і надважливим.

Читайте також: Мара про Совєцький Союз див: ет, яку країну втратили!

А сьогодні ми обговорюємо, плакати нам чи радіти нам із загибелі людей, які несуть або обслуговують зло, яке вбиває наших і не тільки наших людей. І мене дістали моралфаґи. Я втомився від цього лицемірства і щойно почав викидати зі друзів особливо пристрасних, які на абсолютно всіх домашніх трагедіях мовчали, аж ураз їх увімкнуло.

А жили б ми в СРСР, то мирно би спілкувались. І, можливо, я підказав би їм, де торгують дуже якісним майонезом "Провансаль". А вони, своєю чергою, порадили б мені, де купити дощик на ялинку.

Читайте також: Усі, хто вперше оспівав війну проти України, – тепер на дні Чорного моря

А так – просто викидаю. У мене одне життя, і я не збираюся його ділити з дволичними святенниками, які раптом, на четвертому році війни, усвідомили цінність людського життя.