Політична ситуація в Україні в 2017 році може визначатися наступними факторами:

1. Зовнішній тиск для виконання Мінських угод.

Перезавантаження відносин США з Росією, можлива перемога Ф.Фійона на виборах у Франції, конкурентна виборча кампанія в Німеччині очевидно поєднаються із втомою Заходу від невирішеної воєнної ситуації в Україні. Уже готується апдейт Мінських угод, який назвуть "дорожною картою" їх виконання. До прикладу, знову актуалізовано "формулу Штайнмаєра": Верховна Рада приймає законодавство про особливий статус із перехідними положеннями, що воно застосовується тимчасово для проведення виборів на Донбасі, а потім набуває повної сили наступного дня після публікації позитивного звіту місії ОБСЄ по спостереженню за виборами. Захід та Росія оголосять про готовність надати значні кошти для фінансування відновлення Донбасу, і українській владі навіть дозволять оголосити це перемогою, а російські гроші - репараціями. Питання Криму пропонують "делікатно забути". Внаслідок дипломатичних помилок української влади головним фахівцем по Україні в новій американській адміністрації став П.Манафорт, який зможе правильно представити подібний сценарій, а заяви Г.Кісінджера підтверджують, шо відповідна підготовка вже запущена.

Читайте також: "Мінські домовленості": тунель, в якому не видно світла

Верховна Рада на сьогодні не погоджується на прийняття рішень на виконання такої "дорожньої карти", і може розглядатися два варіанти тиску на Верховну Раду: або залякування розпуском і достроковими виборами, або провокація загострення на фронті, і вимога прийняти новий "мінський пакет" для зупинки російського наступу.

Презентація альтернативного проукраїнського плану "Що робити з Донбасом" і його широке обговорення для отримання підтримки у суспільстві - питання нагальної необхідності.

2. Економічна стагнація.

Прогноз росту ВВП до 2% на рік дає можливість говорити про мінімальний відновлювальний ріст, але не про якісь економічні прориви. Після обвалу ВВП на 15% протягом 2014-2015 з такими темпами відновлення можливий вихід на рівень 2013 року лише до 2025 р. Влада пропонує приватизацію стратегічних підприємств та землі сільськогосподарського призначення, що в даних умовах приведе лише до зловживань, а зібрані кошти будуть використані для латання дірок в соціальних видатках. На жаль, іноземні інвестори не висловили довіри цій владі і відмовилися від реальних мільярдних інвестицій в Україну. Резервом економічного зростання є закриття системних корупційних схем, проте поки що відповідного тренду не спостерігаються. Мільярди доларів не просто забираються з економіки, вони вивозяться з країни і випадають з економічного обігу. Резервом для інвестування мають стати "матрасні" заощадження населення, проте населення не довіряє владі, не бачить механізму захисту інвестицій в бізнес, і тому інвестує або в іноземну валюту, або в нерухомість. Продовжиться також вивід капіталів середнього класу в іноземну нерухомість та в навчання дітей за кордоном.

Довіра до держави і захист дрібних інвесторів - нагальне завдання для наступної влади.

3. Імітація боротьби з корупцією.

Є мінімальний шанс на початок боротьби з топ-корупцією. Відповідні нові антикорупційні органи створені, навчені і забезпечені. Проте, в 2016 політичні умови не давали можливості почати реальні дії проти топ-корупціонерів. Навіть кримінальні провадження по конкретним заявам не порушувалися, і НСРД не проводилися. Єдиний шанс для старту відповідної діяльності - жорсткий сигнал з-за кордону, який може з'явитися, в разі прийняття рішення про зачистку нинішнього українського істеблішменту. В інакшому разі все обмежиться участю антикорупційних органів у переділі власності та тиску на політичних опонентів.

Тема корупції буде підніматися у скандальних журналістських розслідуваннях та витоках інформації, сюжетні лінії "амбарна книга", "список Онищенка" та "офшорні фірми" будуть продовжені.

4. Кінець євроромантизму.

Україна ставить перед собою дві публічні задачі для перемоги у 2017 році на Європейському дипломатичному напрямку: скасування короткотермінових туристичних шенгенських віз ("безвіз") та ратифікація Угоди про Асоціацію. Обидва завдання будуть проходити із ускладненнями та зривами графіків. Нідерланди переносять ратифікацію Угоди на період після парламентських виборів 15 березня, але в разі перемоги на виборах Партії Свободи українське питання знову може бути відкладене, а результати референдуму 2016 року протлумачені буквально. Взагалі, в Європі спостерігається тренд євроскептицизму, який у поєднанні із негативним ставленням до безпорадної і корумпованої української влади ускладнює прийняття будь-яких рішень на користь України.

Пропоновані компенсаторні напівміри не рятують ситуацію. До прикладу, надання восени 2016 року додаткової квоти на українські висівки у 17 тисяч тон на рік виглядало як перемога. Проте, при оптовій ціні висівок 2 грн. за кг, вартість всієї квоти становитиме трохи більше 1 млн. євро. Європейський ринок відкривається для українських товарів досить повільно, і не може стати стимулом для швидкого економічного росту.

Читайте також: Що Україна має робити у цій патовій ситуації з асоціацією і безвізом?

В той же час, трудова еміграція до окремих країн продовжиться, в першу чергу це стосується виїзду працівників дефіцитних професій до країн Східної Європи. Завданням держави є максимальна легалізація і облік цього процесу, із наданням за певних умов гарантій соціального захисту та умов повернення в Україну, а також захисту тих коштів, які переводять заробітчани. Перекази від заробітчан стають головним джерелом надходження валюти, перегнавши доходи від експорту продукції металургії та сільського господарства.

Своїм рішенням Рада ЄС вказала Україні на неможливість реальної інтеграції в середньостроковій перспективі, що може привести до зменшення програм допомоги. В той же час, українська влада повинна робити ставку на економічний націоналізм та надавати державну підтримку експортній експансії на нові ринки. Створене за ініціативою Радикальної партії Експортно-кредитне агентство - перший інструмент для такої політики.

5. Війна з олігархами.

Експропріація майна та корупційних схем олігархів почалася вже у 2016 році і буде продовжена у 2017. На жаль, метою цього процесу є не повернення активів державі чи наповнення бюджету, але перерозподіл власності та консолідація ресурсу у 1-2 крупних фінансово-політичних груп. Вирішальну роль в цих процесах відіграють правоохоронні органи, які виступають і інструментом, і бенефіціаром переділу.

Пропонована спецконфіскація має на меті створення полегшеного позасудового способу експропріації активів на користь близьких до влади груп.

Проте, ідея боротьби з олігархами є популярною у населення, і може додати певного рейтингу політичним керівникам і очільникам правоохоронних органів.

Тиск на олігархів буде успішним до того моменту, коли вони об'єднаються проти влади і нададуть фінансову і медійну підтримку процесу заміни влади. Подібних консультацій можна очікувати вже влітку 2017 року.

6. Тиск на середній клас.

Боротьбу з тіньовою економікою влада вирішила розпочати з середнього класу та самозайнятого населення. Прийняті рішення про сплату податків сплячими ФОПами, поставлено під державний контроль перекази через Приватбанк, посилено податковий тиск на ІТ-компанії та інтернет-магазини. На черзі запровадження касових апаратів для ФОПів, облави на надомників, перевірки особистостей найманих працівників на малих підприємствах та прочісування квартир у пошуках незаконних орендарів.

Без сумніву, податки повинні платити всі. Проте, в умовах деіндустріалізації та складних бюрократичних процедур економічна самоорганізація населення - це логічний вихід для мільйонів активних громадян. І вони не погодяться на звуження своїх можливостей, поки не побачать боротьби з системною корупцією.

Посилення тиску приведе лише до тігізації відповідної діяльності та росту економічної еміграції.

Порушником фінансової дисципліни насправді є не реалізатор в МАФі, якому ламають руки під час переділу ринку. Справжній порушник - корупціонер, який ці МАФи кришує. А боротьбу з тіньовою економікою потрібно починати із закриття мільярдних дірок на митниці, посередників при держпідприємствах чи зловживань із позатендерними закупками "на потреби оборони".

Дивіться також: Война с МАФами: в Киеве снесли очередной рынок возле станции метро. ФОТО

Висновки.

Ця влада зможе підтримувати діючу економічну модель з мінімальним ростом ВВП виключно за рахунок зовнішніх запозичень. Реформи проводитимуться лише декларативно, децентралізація трансформується у концентрацію фінансів і повноважень у центрі.

У разі відсутності власних ініціатив по визначенню статусу окупованих територій та подальшому процвітанні системної корупції вікно можливостей для співпраці з Заходом буде закрито мінімум на кілька років.

Існує реальна загроза реваншу проросійських сил, на фоні недовіри до влади та росту соціальної напруги.

Є вірогідність проведення позачергових парламентських виборів наприкінці 2017 року "для випуску пару", в разі їх оголошення виборча кампанія буде дуже складною, із зовнішнім втручанням, а результати можуть бути не сприйняті частиною суспільства чи окремими регіонами.

Радикально покращити ситуацію зможе лише наступна генерація влади, яка базуватиме свою політику на жорстокій і результативній боротьбі з топ-корупцією, розвитку промислового виробництва, прагматизмі у відносинах зі стратегічними партнерами, побудові справедливої соціальної держави. Не зважаючи на суспільний запит на "нового месію", подібне завдання може бути реалізоване скоріше за все коаліцією кількох політичних сил.

P.S. Але ми пройдемо через усі ці випробування. З Новим Роком!