Поки ми всі пили шампанське на Новий рік і їли кутю на Різдво, Віктор Янукович вів блог на сайті Korrespondent.net.

Перший пост з'явився 29 грудня в 4:40 ранку, ще один - 31 грудня, 2 січня їх було аж два, потім - 4 січня, 5 січня і 7 січня.

Про що писав Янукович? І чи Янукович?

Усі пости написані дещо у дивній манері. I, за винятком двох перших, побудовані на спростуванні окремих тез щодо подій на Майдані.

Перший пост - навіщось про Іллю Пономарьова, з припискою «для сведения ГПУ, Юрия Луценко и граждан Украины». Пономарьов - екс-депутат російської Держдуми, який ніби-то зараз переховується у США від переслідування російської влади. Олексій Навальний називав його «жуликоватым парнем». До речі, Пономарьов має свій блог на українському сайті «Обозреватель», і останній його пост від 6 січня під назвою «Никаких "друзей Путина" в команде Трампа нет».

Янукович про Пономарьова пише наступне: «Не мог такой человек не заинтересовать спецслужбы и агентов ЦРУ США, который был вхож в правительственные круги России высокого уровня, практически всю жизнь заниматься компьютерными технологиями и проектами, какими как: "Сколково", ОАО "Ростелеком" и "Электронная Россия". В свою очередь Пономарев активно участвует в общественных "договороспособных" российских левых движениях».

Читайте також: Как российская пропаганда использует "условного бомжа" Азарова

Другий пост ̶ про бізнес Порошенка в Росії. Назва говорить сама за себе: «У Порошенко в России десятки представительств и фабрика ROSHEN в Москве». Янукович відсилає читачів до подій грудня 2013 року, коли на Західній Україні почався бойкот бізнесу «регіоналів». А завершує іронізуванням на тему бізнесу Порошенка: «Никто не хочет поработать в новых 9-ти представительствах ROSHEN в России? Теперь у Петра Порошенко будет не один десяток, а два десятка представительств, а далее - открытие фирменных магазинов: Калуга, Набережные Челны, Кукмор, Буинск, Казань, Тамбов, Ковров, Рославль, Калуга...

Какую зарплату предлает? Не кислую, на гривны 25 тыс берет простых упаковщиков. Пишет: "Опыт работы на складе приветствуется, но не обязателен (проводится обучение в процессе работы, научим всему!)"».

Далі усі пости Януковича присвячені темі Майдану. Фактично вони побудовані на спростуванні окремих тез статті Мустафи Найема та Сергія Лещенка від 6 грудня 2013 року «День і ніч віктора Януковича. Хто утопив ЄвроМайдан у крові».

Ключове: Янукович, як і під час «відеодопитів», вигороджує Андрія Клюєва, Віталія Захарченка і «топить» Сергія Льовочкіна.

Про Льовочкіна в одному із постів: «Есть основания предположить, что заявление об отставке, как и никому не нужный диск с записью мировых новостей о событиях на Майдане - создание себе алиби. А значит Левочкин знал о готовящемся разгоне и провокации, но не доложил, а это - уже предательство».

В іншому - про Порошенка і Яценюка: «29 ноября координационный комитет студентов приял решение об окончании «восстания поколения «Фейсбука». Об этом было публично объявлено в 12 часов ночи на Майдане Независимости. На Майдан видели Арсения Яценюка, который уговаривал студентов оставаться до конца, до какого "конца" - непонятно. Был и Петро Порошенко, который вел переговоры со студентами до трех часов ночи, отговаривая их от «самороспуска».

Мотивація Януковича зрозуміла: він фактично вигороджує себе і хоче сказати, що його підставили. Але цікаво, що цей блог з'явився саме зараз. Після нових вкидів російських пропагандистів, про які «Детектор медіа» уже писав. Після статей Віктора Пінчука та Василя Філіпчука про новий план врегулювання конфлікту, який фактично передбачає відмову від Криму та Донбасу, а також зміни курсу зовнішньої політики (відмову від ЄС та НАТО). Після заяви Леоніда Кравчука про потребу вибудовувати «партнерські» відносини з Росією... До речі, на канал 112, який пов'язують з тим же Захарченком, якого захищає Янукович у блогах, в ці дні запрошуються експерти, які активно критикують саме українську (а не російську) владу за невиконання Мінських домовленостей: Володимир Чемерис, Євген Суслов, Сергій Тарута...

«Хвиля» явно запущена, й має певну мету. Яку? Напевне, відповідь мають шукати й журналісти теж.