Сергій Павлович Корольов. 12.01.1907, Житомир - 14.01.1966, Москва. Головний конструктор ракетно-космічної техніки, під керівництвом якого були створені перша міжконтинентальна балістична ракета та перший штучний супутник Землі, здійснені перший політ людини в космос та вихід космонавта з корабля у відкритий космос.

Уже ці сухі біографічні дані дають певну інформацію про СП, як звали його друзі, колеги і підлеглі, про масштаби здійсненого та непересічну особистість Головного конструктора. Проте скільки залишається «за кадром»...

З одного боку, Корольов був за життя вельми шанованою особистістю. Двічі Герой соціалістичної праці, академік АН СРСР, лауреат Ленінської премії; до нього з повагою ставилися радянські керівники, особливо Микита Хрущов. Його авторитет визнавали всі, з ким він спілкувався у справах. І саме йому зобов'язаний СРСР успіхами першого космічного десятиліття - супутником, «Бєлкою-Стрєлкою», польотом Гагаріна, відправленими до Марсу й Венери автоматичними дослідницькими зондами, супутниками зв'язку, м'якою посадкою автоматичної станції «Луна-9» на Місяць (це відбулося через три тижні після смерті СП, але робив цей проект він).

З іншого боку, Корольов у 1938-44 роках перебував у неволі (тюрма, Колима, авіаційні «шарашки» системи НКВД), і лише 18 квітня 1957 року він - на той час уже голова ради Головних конструкторів ракетної техніки, член-кореспондент АН СРСР! - був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Проте і далі СП не став справді вільним - тільки що клітка його стала «золотою». Коли був запушений перший штучний супутник, у США перебувала делегація радянських науковців, чия професійна діяльність пов'язувалася з авіабудуванням й астрономією. Й от одного з них, академіка Леоніда Сєдова, американська преса охрестила «батьком червоного місяця», тобто супутника. Сєдов загадково посміхався і нічого не говорив... І далі, коли радянська преса писала про Корольова, вона називала його «Головним конструктором». Ані імені, ані прізвища. Статті у пресі СП підписував «проф. К.Сергєєв». Писав, до речі, Корольов сам, а не так, як деякі академіки і тоді, і зараз, - ставлять автограф наприкінці підготовленого референтами тексту. Всі нагороди (не лише його, а й інших ракетників) були здійснені таємно, про них ніде не писали. І на трибуні мавзолею поруч із Хрущовим, Гагаріним і Титовим мав стояти він, разом із конструктором найпотужніших у ті роки ракетних двигунів Валентином Глушком, - але стояли члени керівництва КПРС, прізвища яких, окрім хіба що Брежнєва, мало хто зараз пам'ятає. Ба більше, космодром Тюратам звався суто фейковим іменем «космодром Байконур» в усіх офіційних публікаціях...

Читайте также: 110 років тому народився основоположник практичної космонавтики

Але від кого тримали в секреті Корольова й інших творців космічної техніки, кого дурили фейковою назвою космодрому? Радянських людей.

Ось що писав знаний льотчик-випробовував Марк Галлай, який працював з СП на початку 1960-х - інструктором з техніки пілотування у першому законі космонавтів:

«Впрочем, «закрытой» личность Главного конструктора была в основном у нас. Известный конструктор вертолетов Николай Ильич Камов имел однажды случай в этом убедиться. В начале 60-х годов он прилетел в Париж на очередной международный авиационный салон в Ле-Бурже. Не успел он сойти с трапа, как увидел среди встречающих старого знакомого - французского инженера Лявиля. Их знакомство возникло давно - еще где-то в 20-х годах. <...> И вот без малого сорок лет спустя - новая встреча. Рукопожатия. Объятия. Расспросы.

- Расскажи, Николя, что у вас нового? - спросил Лявиль. - Как наши коллеги?

- Да вот, знаешь, похоронили Лавочкина.

- О, я знаю. У нас писали. Бедный Симон! Ну, а как живет Серж Королев?

Хорошо подготовленный к поездке за рубеж, Камов развел руками:

- Понимаешь, я его как-то потерял из виду...

- Николя! Ты ничего не знаешь. Он же у вас теперь самый главный по ракетам!

Лявиль был в курсе...»

Добре відомо було на Заході - завдяки розвідувальним супутникам - і де насправді розташований головний радянський космодром.

Читайте также: Лучшие снимки космоса за 2016 год

Чи впливало негативно це на Корольова? Так. А головним було те, що, на відміну від США, де творці космічної техніки могли публічно звертатися і до колег, і до Конгресу, і до всього народу (й користувалися цим правом), де не в останню чергу завдяки цьому програма польоту людини на Місяць стала загальнонаціональною справою й ознаменувалася успіхом, Корольов та його колеги змушені були адресувати свої аргументи тупуватому керівництву КПРС (де після Хрущова з його «хлопським розумом», нерідко здатним одразу ж вірно оцінити ту чи ту проблему, можна було говорити про серйозні речі хіба що з відповідальним за ВПК Устиновим), ще тупішим маршалам і генералам, які не розуміли важливості космонавтики, та колегам з академії, які вмотивовано боялися, що ракетники заберуть собі і без того не надто щедрі асигнування на фундаментальну науку). Чи не це стало однією з головних причин того, що мрія всього життя Корольова і Глушка - послати пілотовані експедиції до Місяця і Марса - так і залишилася нездійсненною?

А ось іще одна не менш важлива причина цього. Академік Борис Черток, заступник Корольова з питань управління ракетно-космічними комплексами, писав у спогадах, що без хрущовських реформ в економіці - без її децентралізації, без створення регіональних раднаргоспів, - СРСР не послав би у космос ані перший штучний супутник Землі, ані першого космонавта планети. Адже раднаргоспи - територіальні органи управління економікою певних регіонів - діяли оперативно й ефективно, коли потрібно було за короткий час створити і запустити у виробництво нові зразки космічної техніки. Сергій Корольов створив величезну горизонтальну мережу, яка працювала на космонавтику. Мы, - пише Черток, - пользуясь заинтересованностью региональных совнархозов и заводов, получивших при хрущевских реформах большую самостоятельность, стремились разместить максимальное количество заказов на заводах приборного и радиоэлектронного профиля. Директора заводов, подчиненных совнархозам, получили право принимать заказы и заключать договора, не ожидая указаний сверху». Хрущова замінив Брежнєв, який уникав радикальних змін, не здатен був приймати стратегічні рішення і відновив сталінську міністерську вертикаль керування економікою. Сформована Корольовим система виробничої кооперації розпалася ще за його життя, розвиток радянської космонавтики загальмувався, настала кількарічна пауза в пілотованих польотах (посеред якої сталася трагічна загибель Комарова на «Союзі-1»), а місячна програма взагалі полетіла шкереберть. Отож СП був, на додачу до всього, ще й людиною, обізнаною в економіці, мав уміння використовувати всі позитиви радянського, як тоді говорили, народного господарства...

Читайте также: У КНДР завершують розробки міжконтинентальної ракети

І ще одне. У спогадах про Корольова зафіксовано, що він із тими українцями, до яких ставився приязно, на космодромі нерідко звертався так: «Здоров, козаче! Рідну мову ще не забув?» - і переходив на українську. Й саме для СП космонавт-4 Павло Попович співав під час польоту: «Дивлюсь я на небо...»

А СП при цьому доводилися читати про себе у тодішніх газетах (де він фігурував як загадковий «Головний конструктор») - «настоящий русак»...