«Ату його, ату!»

Нарешті українцями ідентифіковано причину власних негараздів і Найбільше Зло. Тепер нарешті ми знаємо, хто наказав ЗСУ здати окупантам зброю-техніку й передав півострів РФ. Знаємо, хто, на вимогу Кремля, не виконав звичайну й безальтернативну норму Закону Про оборону й відмовився виконати зобов'язання щодо організації захисту суверенітету й територіальної цілісності.

Знаємо, хто ночами вів сепаратні перемовини з зурабовими-сурковими про умови передачі Сходу України агресорові. Щоправда, трохи завадили планам «цинічні бандерівці». Знаємо, хто ламав парламент, напускаючи на депутатів свій тваринний страх, переконуючи його погодитися на капітуляцію перед агресором (бо в того «більше танків»).

Читайте також: "Дорога в ад выложена компромиссами, мародерством и постоянным враньем своему народу", - журналистка

Це - вона. Вона ж, кращий дипломат і неперевершений вояка-командувач, наказала генералові вишикувати війська під Іловайськом у колону для зручного розстрілу під захоплене виття косооких покидьків від такої невідомої досі стратегії. Вона, жлобяра, запливши від жиру, лицемірно закликає світ не інвестувати в РФ, а сама захоплює дедалі більше сегментів економіки вдячних за гарантію перемоги росіян.

Власне, саме вона вправно очолила Велику Корупцію, паразитично відкинувши розвиток країни в темні низи історії. Але справжній вирок їй пролунав із вуст двохпістолетного борова «від філософії», який розповів, що її сестра підтримує телефонні контакти з самим Представником Пекла на Землі - офіційним представником Президента України на переговорах у Мінську.

У кожного свій шлях до слави (якщо воно кому треба). Чиясь вершина - великі перемоги, наукові відкриття чи безсмертні твори. А чиясь - мужність за гратами. І спробуй тут вчасно зупинитися. Але теперішня масова реакція на, просто, мабуть, нерозумну діяльність однієї пошукачки слави свідчить про речі значно поважніші, котрі можуть здатися образливими для частини громади.

В українців стає (може, так і було?) правилом цькувати слабшого, погрожувати беззбройному й посипати обрАзами «юродивого». Стадно, переважно анонімно й зоддалік - це почерк політичної поведінки сучасного українця.

Читайте также: А теперь про нас. Чего молчим-то? Одурели от негатива?

Свого часу «противсіхи» поставили країну під ризик ліквідації. Випадок Долі й безпрецедентна жертовна мужність жменьки громадян це виправили. «Ужевпершомутурові» було більше, ніж «противсіхів», тож стало більше і жертв і втрат. За логікою, яка вперто присутня у подіях в Україні, такий народ не заслуговує на власну державу. Шкода меншості. Але християнство - це ж насамперед жертовність?

Темні гнилосні гулі на тілі самі по собі не є бубонною чумою, але показують, що організм (смертельно) хворий.