Вчора переглянула дві серії британського серіалу "Табу», що є ніби ілюстрацією до такого постмодерного явища як вікно Овертона.По-простому: руйнування будинку, в якому ніхто не живе, починається з того, що вітер розбиває в ньому шибку.Легалізація забороненого і аморального починається з того, що про них починають говорити нейтрально, потім обговорюють, далі полемізують,а потім легалізують. Отож, всім відомий людожер Ганібал Лектор. Він - відразливий і водночас могутній.І багатий.На цьому тлі його збочення виглядає пікантно, хоча нівелює все позитивне - могутність, багатство, інтелект. І ось знову - фільм, де канібал, що вчинив інцест з рідною сестрою, до того ж зрадник Батьківщини,кидає виклик корумпованому Лондону.

Читайте також: Плебс потребує видовищ, і це влаштовує і владу, і суспільство - Галина Пагутяк

Втім, тема канібалізму, інцесту і зради, вже відступає на задній план.( Не все так просто. Ну, ж він - син дикунки, і в племені його матері без канібалізму і інцесту не вижили б.А щодо зради Батьківщини, то він наче й не Батьківшину зрадив, а Вест-Індську компанію.А чому б йому, врешті, не бути просто громадянином Всесвіту?)

Мене наразі не дуже цікавить, як далі відбуватиметься легалізація інцесту і канібалізму, але той самий механізм ми помічаємо у діяльності наших ЗМІ. Зросійщення як надпотужна зброя окупантів відступає на задній план, а з патріотизмом у нас не все так просто.Сепаратисти теж люблять свої ДНР і ЛНР, вони патріоти, хіба ні?

Не генетичне совкове сміття, яке вважає, що всі йому винні. Росія з ними погано обійшлася, не годує. Давайте їм пригорнемо до серця, бо вони теж люди,у них є малі діти. Ми вбивали їх, вони нас, а у всьому винні олігархи. Забудем і пробачим як це роблять з їхніми родинами у завше гостинному Львові. Російську мову ми розуміємо, ми ж знаємо не одну, а дві мови, а дехто й більше.

Ну, а тепер від «за що гинуть наші хлопці» до «за що гинуть бідні сепаратисти» - залишається один крок. Доля тих, хто почував себе українцями в Криму і на Донбасі, і змушений був покинути рідну домівку, втративши все, як-от поет Василь Голобородько, цікавить суспільство значно менше.

Читайте також: Українське суспільство, яке прокинулось, відкидає мляву українізацію - Пагутяк

Тих вікон Овертона у нашій українській хаті повідчиняно повно і господарі сховались під лавку та стіл, бо перетяг, та й хату можуть спалити. Пліт давно поламали, а хату встидно замикати,бо скажуть, що негостинні.

Табуйовані на час війни теми територіальної цілісності, героїзму наших воїнів у боротьбі з московськими окупантами, зради Батьківщини піддаються у ЗМІ та соцмережах ревізії, обговоренню, з єдиною метою - залишити Україну назавжди в колоніальному ярмі, з чужою мовою і переписаною імперцями історією. І ніхто не покарає,бо ж свобода слова і які можуть бути колонії в ХХІ сторіччі?