Завдяки ініціативі українського уряду в національну систему оплати праці працівників бюджетної сфери внесено низку змін, які, метафорично висловлюючись, перевертають догори дном всю законодавчу логіку. Ухвалена урядом мінімальна «зарплата в 3200» - це не лише економічно необґрунтоване рішення (не засноване на жодних реальних макроекономічних показниках), а й ще одна порція політичного популізму.

Спробуємо пояснити, що ж насправді криється за гучними гаслами політиків про «гідне життя для українців» та чи дійсно таке життя ми отримаємо.

Від перестановки доданків сума не змінюється?

У всьому світі базова величина, яка зазвичай є в основі формування тарифної системи оплати праці, - це мінімальна заробітна плата. Вітчизняні політики вирішили міжнародної практики не дотримуватись. Аби сильно не перевтомлюватись просто поміняли базові величини місцями: з 1-го січня 2017-го р. встановили основою для побудови тарифної системи оплати праці працівників бюджетної сфери прожитковий мінімум для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати. Автори такої ідеї, вочевидь, знані математики, які, однак, не розуміють, що такий підхід - абсолютно провальний.

«Зрівнялівка» знову в тренді

Здавалось, що часи планової економіки давно минули, а таке слово як «зрівнялівка» - скоріше з розділу архаїзмів, а не з очевидної дійсності. Проте саме «зрівнялівкою» низка експертів називає новий механізм нарахування зарплати бюджетникам.

Читайте также: Зачем государство "убивает" мелкий бизнес в Украине

Зарплата формується за простим правилом. Є тарифна сітка. Там є 25 посадових окладів. У кожної категорії - свій коефіцієнт. Для визначення розміру окладу коефіцієнт множать на базову величину. Раніше цією величиною була мінімальна зарплата. Так, наприклад, вчитель 12-ї категорії отримував зарплату за такою формулою: його мінімальну зарплату (1450 грн.) множили на відповідний коефіцієнт (2,12) і він отримував своїх 3 тис. грн. За такою ж схемою нараховувалась зарплата прибиральниці. Між ними була істотна різниця.

Нині ж оголосили, що мінімальна зарплата буде 3200 грн. Проте при формуванні системи оплати праці в якості першого посадового окладу не беруть 3200 грн., як воно мало б бути, а прожитковий мінімум - 1600 грн., який множать на відповідні коефіцієнти. Чом би й ні? Це ж вигідніше, навіщо переплачувати. Проте з високих трибун всі кричать, що нарешті українці отримають гідні зарплати. Ніхто в деталі не занурюється. І народ це сприймає як належне.

У вчителя, за логікою політиків, все «збігається» - з горем пополам має свої «3200» і ще трішки «зверху». При основі 1600 всі його надбавки (за вислугу, особливий характер праці) сумуються. Хоча на істотне підвищення зарплати не варто сподіватись.

Складніше з працівниками 1 - 11 категорії. Встановлення тарифної ставки працівника першого розряду на рівні 1600 грн. прожиткового мінімуму і необхідність при цьому проведення доплат до рівня мінімальної заробітної плати (3200 грн.) призведе до того, що працівники від 1-го до 11-го розрядів не зможуть отримати більше обіцяних 3200 грн. Тій же прибиральниці, аби вона отримала свої 3200 грн., треба з державної казни ще й доплачувати. Чи знайдуть державні мужі додаткові гроші - питання відкрите. Ніхто механізму реалізації цих доплат не пояснив.

Лише працівники з тарифним розрядом 12 і вище зможуть отримати більше обіцяної урядом мінімалки. Тарифний коефіцієнт цієї категорії працівників становить 2,12. Тобто 1600 грн. множимо на тарифний коефіцієнт 2,12 і отримуємо суму - 3392 грн. Згідно з цією формулою 11-й тарифний розряд з коефіцієнтом 1,97 потребуватиме доплати до мінімальної зарплати (1600х1.97= 3152+доплата - 68 грн.).

Такої «зрівнялівки» можна було б і уникнути, якщо б в основі тарифної сітки залишилась ставка мінімальної зарплати (3200 грн.), а не прожитковий мінімум (1600 грн.).

Читайте также: Украине пора прекращать быть сырьевым придатком ЕС

У такому випадку молодий вчитель, наприклад, якому за складність праці присвоєно 12-й розряд мав би отримувати суму, що дорівнює добутку мінімальної зарплати на коефіцієнт складності його роботи. Тобто 3200 грн. множимо на коефіцієнт 2,12 та отримуємо - 6784 грн. Саме таку суму він мав би отримувати . Проте за новим законом йому будуть платити за іншою схемою: прожитковий мінімум 1600грн. помножать на коефіцієнт 2,12. В сумі його зарплата становитиме всього 3392 грн. Різниця очевидна.

Крім того, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (3200 грн.), то держава має доплатити різницю. Відповідно - для цього треба знайти додаткові кошти, що не лише проблему не вирішить, а створить додаткові ризики.

Наприклад, якщо сімейний лікар отримував би заробітну плату від 5824 грн. до 7744грн., то його посадовий оклад після внесених змін становитиме всього 2912 грн. Відповідно, він потребуватиме доплати у розмірі 288 грн., що сумарно становитиме 3200 грн. Цікаво, як відреагує лікар, у якого є висока кваліфікація, стаж, якщо його зарплата в кінцевому результаті буде така ж, як у санітарки і медсестри?

Вочевидь, такий стан речей є недалекоглядним. Хочемо ми цього чи ні, але праця має гідно винагороджуватись. Це стимулюватиме людей до розвитку і відповідальної роботи. Навряд чи режим «зрівнялівки» мотивуватиме людей до професійної роботи.

Повернення в 90-ті - бізнес в «тіні»

Встановлення мінімальної заробітної плати на рівні 3200 грн. призведе до змін і в приватному секторі. Зокрема, до масових скорочень найманих працівників. Адже фактична вартість робочої сили для приватних підприємців зросте більше як у два рази. Аби звести кінці з кінцями їм доведеться скорочувати кількість працівників, або ж переводити останніх «за їх згодою» на відповідні частини ставок (0,5, 0,25), вимагаючи при цьому працювати повну тривалість робочого часу.

Таку ситуацію в економіці наша держава вже переживала на початку 90-х років минулого століття. Тоді теж все розвалювалось. Хто хотів вижити - йшов у «тінь». Нині приватник має заплати офіційно 3200 грн. плюс соціальні внески, податки.

Якщо до 1 січня собівартість одного найнятого працівника була в межах 2000 тис. грн., то нині його собівартість складає мінімум 4 тис. грн. Підприємець двічі подумає, чи тримати йому кілька людей, чи варто піти в «тінь», або ж звільнити частину працівників.

Ухилятись від сплати мінімалки не вдасться. Штрафи за невиплату 3200 або за недопуск до перевірки спеціальних органів для контролю за станом виплат сягають більше 300 тис. грн. (Згідно зі статтею 265 КЗпП за недопуск державного інспектора праці до перевірки, коли вона здійснюється з метою виявлення працівників з неоформленими трудовими договорами, виплати заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску, доведеться сплати штраф розміром 100 мінімальних зарплат).

Читайте также: Минималка 3200 отразится в конечном итоге на кармане каждого жителя нашей страны, - мнение

Для порівняння: за крадіжку кримінальна відповідальність у вигляді штрафу може складати від 850 до 1700 грн. Така ж відповідальність встановлена і за грабіж. Виходить, ухилення від сплати мінімалки - більше зло аніж грабіж? Що ж це за така вибіркова справедливість.

Крім того, політики кричать, що грошей в бюджеті немає. Але їх чомусь не цікавить, де ж ці приватники мають шукати гроші для виплат. Економічна ситуація в країні не покращилась, нічого якісно не змінилось. Приватники - не «Нацбанк». Вони гроші не надрукують та інфляцією це все не перекриють.

Повернення до міжнародної практики

Отож можна зробити висновок, що вилучення базової величини оплати праці, мінімальної зарплати, суперечить міжнародним стандартам, які регламентують політику держави у цій сфері та зобов'язують її утриматися від вчинення подібних дій.

Замість того, аби вкотре годувати суспільство пустими обіцянками, варто хоча би інколи дослуховуватись до голосу розуму і виправити помилки. Якщо ми так відстоюємо європейські цінності, то варто хоч інколи їх дотримуватись в роботі, а не ховатись за ними, як за ширмою.

В першу чергу - необхідно повернути мінімальну заробітну плату як базову ставку для формування тарифної системи оплати праці найманих працівників.

Друга важлива річ - приведення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) робітника першого тарифного розряду до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний календарний рік.

Третє - збереження гідного рівня оплати праці у сферах, що становлять національний інтерес та є стратегічно важливими для ефективного розвитку українського народу та його держави.

Лише за таких умов можемо говорити про виважену політику, прийняття стратегічно важливих для народу рішень та вставлення в Україні відповідальної влади, яка не перебуває в постійному стані передвиборчих обіцянок, а дійсно дбає за інтереси своїх громадян.