Переважаючий стиль теперішнього життя вимагає постійно залишатися на зв'язку. Колеги, сім'я, друзі, знайомі. Спробуйте "випасти" на кілька днів з рутинного ритму і не попередити про це у facebook, не викласти в instagram кілька фото з "місця втечі", не відповісти на суперважливий (ну ясна річ, що саме такий він і є) email. Спробували? Якщо й так, то по вашому поверненні гарантовані тисяча й одне запитання, підкріплене незворушним аргументом: вас не було на зв'язку. Адже залишатися на зв'язку з іншими 24/7 стало нормою нашого життя, по-іншому ми вже просто не звикли. Та мене цікавить ще одна сторона питання. Як в потоці інформаційного перенасичення, безлічі справ, обов'язків, планів, в час постійних викликів та змін залишатись на зв'язку з собою та довіряти внутрішньому компасові? Коли приймаєш важливе рішення чи розставляєш пріоритети, вловлювати відчуття контакту з власним центром та керуватись саме ним, здійснюючи свої мрії та цілі. І хіба це менш важливо, ніж бути на зв'язку зі всіма?

Про це пише у своєму блозі Роксолана Кравчук, керівник Візійного центру LvBS, авторка курсу «Open Mindfulness. Rediscover Yourself».

Мені часто доводиться чути, як люди жаліються на нестачу часу (хоч в добі й надалі передбачено 24 години і змінити це поза зоною нашого впливу); брак енергії та ентузіазму (вже ближче до діла - якість та інтенсивність обох прямо залежать від нас); відчуття розділеності, фрагментованості (чую «...ну це ж неможливо тримати баланс - треба чимось жертвувати» і думаю, що при такому підході до вибору «інгредієнтів» з життєвого меню справді неможливо). А ще трапляється, люди наполегливо працюють, але їх супроводжує відчуття, наче "ломляться" вони не в свої двері. Життя пролітає на супершвидкості, у більшості випадків - в режимі «автопілоту». Нам бракне радості і сердечної легкості - ключових якостей, які з'являються, коли реалізовуємо власне призначення, коли рухаємося своєю дорогою та обираємо підхожий саме нам ритм. Як можна змінити це? Мій досвід підтверджує, що дорога до себе починається з усвідомленості, розвитку спостережливої присутності (англійською звучить як mindfulness, на палі - sati), в умінні перебувати «тут і зараз», відчувати та вчитися у кожного моменту.

Читайте также: Пять автомобильных примочек будущего, которые уже изобретены

На чому фокусуємо увагу - те і запрошуємо у власне життя, що відпрацьовуємо всередині - те проявляється назовні. До такого висновку в різних місцях планети, в різні часи приходять люди, яких цікавить не лише обшир життя, а й глибина. Перші дослідники внутрішнього всесвіту відкрили техніки медитації, що уможливлюють зв'язок з власним центром, переводять увагу на 180 градусів, розвивають усвідомленість та уважне ставлення до себе та Іншого. Впродовж часу техніки та інструменти еволюціонують, додаються нові підходи та бачення відповідно до потреб сучасної людини. Та в основі залишається метод спостереження за власними думками, емоціями, сигналами тіла, станами, завдяки якому ми можемо добратися до суті і побачити хто ми, звідки прийшли і куди йдемо. Ми здатні відшукати власну вісь, отримати доступ до джерела внутрішньої сили, щоб пізнати та реалізувати свою життєву місію. Сьогодні практику уважності «майндфулнес» часто застосовують фахівці в області психології та психотерапії. Найбільш поширеними є програма зниження стресу MBSR (Mindfulness Based Stress Reduction Program), майндфулнес-орієнтована когнітивна терапія MBCT (Mindfulness Based Cognitive Therapy). Продовжують існувати давні школи медитації та розвиваються авторські програми, базовані на практиці усвідомлювання. На мій погляд, найвагомішими результатами «майндфулнес»-методу є можливість фізичного та емоційного самовідновлення, відчуття балансу «тіло-розум», розвиток активного слухання та альтернативного бачення, підвищення асертивності, інтеграція чотирьох рівнів життя (фізичного, ментального, емоційного, ціннісного) та здобуття цілісності.

Корпоративний світ також відкрив для себе цінність спеціально розроблених курсів на основі "майндфулнес", покликаних підвищувати ефективність, залученість та розвиток талантів працівників, зокрема у побудові високопродуктивних (high performance) організацій. У бізнес-середовищі збагнули, що успіх компаніям у XXI ст. можуть забезпечити командні гравці, які сповна реалізовують внутрішній потенціал та готові застосовувати його в робочих процесах, а не просто продають свій час та навички, як було раніше. Переваги від запровадження "майндфулнес"-програм та створення простору, щоб кожен з членів команди міг при потребі практикувати просто в офісі, віднаходячи внутрішні сили рухати вперед самого себе, а відтак компанію, підтверджують Nice, Google, General Mills, Intel etc. Ці та зростаюча кількість інших компаній, які знають, що майбутнє настає вже сьогодні, застосовують "майндфулнес" насамперед як лідерську практику. Бізнес-школи, в свою чергу, також інтегрують практику уважності в освітні процеси, зокрема програми MBA (Columbia Business School, Harvard Business School etc.)

Читайте также: Лучшие свадебные снимки 2016. ФОТО

Мене особливо тішить, що феномен уважного лідерства (mindful leadership) щораз активніше проявляється у сфері бізнесу. Підприємництво, засноване на місії, що сприяє вирішенню екологічних проблем, розвитку бережного використання ресурсів планети чи помірного споживання; творення культури довіри, взаємовідповідальності та співтворчості, незалежно від географічних чи ментальних кордонів допомагає побачити, що світ почав рух за відмінними сценаріями, що в ньому є місце не лише для конкуренції та війн. Добре відомо, щоб змінювати світ на краще, починати потрібно з себе. Коли ми цілісні, коли слідуємо нашому внутрішньому керівництву (inner guidance) та реалізовуємо свої таланти, то стаємо не просто ефективними - ми усвідомлюємо власну унікальність та можемо здійснити кожну мрію, яка служитиме на благо інших. А практика уважності "майндфулнес" допомагає зробити перші кроки у цьому напрямку.