Так натхненно міністри та їхні заступники розказують, як важливо щось продати на окуповані території, отримати звідти стратегічно необхідну сировину... Але не бачу пояснення, що робитимуть, якщо раптом одномоментно окупант вирішить припинити всі поставки сировини, щоб спровокувати в нас гуманітарні проблеми.

Читайте також: "Обмін товарами" чи економічна диверсія проти України?

Що тоді робитимуть? Чим будуть розплачуватися за поновлення постачання? І чому нікого з урядовців не бентежать загрози для національної безпеки від постачання критичних для економіки товарів з ОРДЛО, що вони так гаряче відстоюють продовження цієї торгівлі, збереження цієї залежності й за три роки майже нічого не зробили для заміщення цієї сировини іншою.

І також без пояснення залишилося запитання – за ці поставки з ОРДЛО на яку суму електроенергії та води Україна вже надала в ОРДЛО? Скільки з цього оплатили, а що фінансувалося з держбюджету та бюджетів областей? Попаснянський водоканал вліз у борги перед енергетиками саме через безкоштовні поставки до ОРДЛО. Міжнародні донори погасили тільки борг водоканалу перед енергетиками, але ж так і не зрозуміло, чи за самі поставки була оплата, чи ні? Тепер діє схема фінансування постачання води для ОРДЛО через якусь прокладку. Але хто насправді платить за цю воду і скільки саме? Суцільні загадки.

Читайте також: Дієвий приклад швидкої деокупації територій

Чесних відповідей на ці запитання як не було так і немає.