Національний банк почав діагностику активів іще 37 банків, пише у своєму блозі на "Новому часі" економіст Ігор Бураковський. Із 60 установ, що вже пройшли перевірку, докапіталізація не знадобилася лише 21, чотири – не виконали план і виявилися неплатоспроможними.

До проблем в системі призвели три основні фактори.

Перший фактор пов'язаний із загальноекономічним середовищем. На сьогодні банкам, як і будь-якій фінансовій установі, працювати досить складно, оскільки в умовах кризи та високих ризиків, існує вузьке поле для кредитування. До того ж, чим вищі ризики, тим більші резерви, які повинні мати банки.

Читайте також: У НБУ починають діагностику чергових 37 банків

Друге: значна частина українських банків – інститути з низьким рівнем внутрішнього менеджменту. Якщо в банку неадекватно побудована система управління ризиками, якщо банки регулярно проводять операції, порушуючи постанови регулятора, то рано чи пізно виникнуть проблеми.

Чому так сталося? З одного боку, ускладнилося банківське життя, і кваліфіковані кадри потрібні скрізь. Це ще й питання ризик-менеджменту, тому що будь-який кредит – це ризик. І якщо ми його неправильно калькулюємо, йдемо на свідомо завищені ризики, то це створює проблеми для банку. І це не тільки й не стільки про кредитування в широкому сенсі цього слова. Це питання просування нових продуктів, пошук нових категорій населення, яким можна пропонувати банківські послуги – це в принципі розвиток усієї палітри банківських послуг, за які банк може отримувати гроші.

З іншого боку – деякі банки були інструментами видачі кредитів і фінансування безпосередньо їхніх власників. Це призводило до проблеми внутрішнього фінансування. Тобто банк використовували як інструмент викачування грошей, щоб вкладати їх у щось інше. Дуже важко після такого вимагати повернення кредитів від власника чи пов'язаної особи. Це фінансування пов'язаних сторін – ключова проблема української банківської системи.

Третій момент – повинна бути налагоджена система превентивного контролю. Нацбанк зауважує проблему лише тоді, коли йдеться вже про порушення і закриття банків. Тому потрібна така масова перевірка, це свого роду бенчмарк: ми встановлюємо діагноз, дивимося, що відбувається, що можна вирішити силами Нацбанку, а що вже не вирішити. Варто наголосити, що з самого початку співпраці України з Міжнародним валютним фондом стрес-тестування завжди стосувалося обмеженої кількості банків. Але якщо ми бачимо, що масштаб проблеми в банківській системі досить високий, має сенс провести повну перевірку для всіх.

Читайте також: Банкопад: чому НБУ вивів із ринку 84 банки

Ще один нюанс, на який також слід звертати увагу: Нацбанку час і для себе визначити, яка природа проблем, проаналізувавши досвід закриття банків і введення певних санкцій проти них. В якихось випадках позиція регулятора була невиправдано жорсткою. В інших – втручання відбувалося пізно, коли банки фактично залишалися порожніми.

Я навмисно залишаю за дужками проблеми корупції, які існують і в банківській системі, і в лавах Національного банку. Це теж дуже важливий момент, який говорить про те, що нам ще належить збудувати нормальну, цивілізовану і взаємно відповідальну систему відносин між регулятором і банківською системою, яка з одного боку є кровоносною системою української економіки, а з іншого – стійкою системою. Системою, яка не тільки розвивається сама, але і не створює проблем для економіки загалом.