Епоха емоцій в медіа. На мій погляд, справжня журналістика помирає і відступає під тиском брехні, а також зайвих емоцій у соціальних мережах. І справа не лише у джинсі. Сама аудиторія не хоче фактів – хоче емоцій. Тож журналістика по всьому світі йде бульварним шляхом, коли емоційна подача та емоції як такі переважають факти і достовірність.

Читайте також: Питання безпеки. Чому нам потрібне суспільне мовлення і яким воно має бути

Клікабельність – альфа й омега ЗМІ. Тому навіть найбільш авторитетні медіа починають всерйоз конкурувати за аудиторію з таблоїдами, публікуючи неперевірену інформацію чи ба взагалі одверту брехню. Аудиторія брехливих ЗМІ вища за аудиторію достовірних. І вона постійно зростає. Тобто це вибір читача – отримувати емоції замість достовірності.

А чи є для вас достовірність справді важливою рисою медіа? Реальність каже, що емоції та брехня вже перемогли факти. Можливо, традиційні онлайн-медіа мають пристосуватися до цієї реальності й стати емоційнішими, чи, можливо, потрібно робити свою справу далі, навіть якщо кінець відомий заздалегідь.

Мені ближчий другий шлях. Тому що цінності справжньої журналістики варті боротьби. Але нові виклики потребують нового ставлення до читача. Журналісти більше не можуть бути окремою спільнотою. Маємо долучати аудиторію до роботи. Читач – найближчий союзник. Він повинен відчувати, що робота журналіста спрямована на його інтереси.

Читайте також: Гібридна журналістика: коли четверта влада намагається бути першою

Наближення журналістики до людей – правильний вибір. Вона повинна ставати ближчою до читача. Потрібно спілкуватися з аудиторією. Потрібно об'єднувати її навколо правильних моделей і цілей. Не можна робити з журналістики закритих клубів. Якщо журналістика фактів хоче вижити – треба спиратися на читача, почати бачити за словом "аудиторія" конкретних людей. І співпрацювати з ними.