Питання безпеки. Чому нам потрібне суспільне мовлення і яким воно має бути
Рефлексую з приводу подій останніх днів.
Півтора роки тому отримав запрошення виступити на панелі про інформаційну політику на одній з найбільших польських регіональних міжнародних конференцій. На панель також був заявлений "журналіст RT" (Russia Today – UAInfo). Я попросив організаторів уточнити його статус, вони відповіли, що "він себе так визначає". Тоді я попросив, щоб біля мого імені було написано "папа римський". Ми не порозумілися з організаторами, і я не поїхав, бо не хотів унормовувати джерело брехні як джерело "альтернативної правди".
Читайте також: Відставка Аласанії: які перспективи впровадження суспільного мовлення в Україні
Це не були далекі від розуміння особливостей бельгійці чи андорці. Це були організатори, які народилися в ПНР (Польська Народна Республіка – UAInfo) і добре розуміли, що саме експортує Кремль.
Стаття британського оглядача Едварда Лукаса саме про це – починати треба з того, що називати речі своїми іменами, а не ховати їх за комфортними евфемізмами.
Саме для цього важливо мати притомне суспільне мовлення. Хоча, як пише Лукас, ВВС теж не змогло провести лінію між позицією і симуляцією її різновиду. CNN під час президентської кампанії появою оплачених (!) сурогатів (!) спотворили дискусію – реальні експерти розмовляли з маріонетками, що завчили текст, а канал подавав це як змістовну дискусію.
Читайте також: Що буде із націоанльним телебаченням після відставки Зураба Аласанії
Нам не потрібна оболонка, нам не потрібна мертва організація під назвою "Суспільне мовлення". Нам потрібна організація, спроможна інституціоналізувати їстівне серед токсичного в інформаційном просторі. І так, часом вона має бути крутішою за ВВС.
Це питання безпеки. It's security, stupid.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки