"Українська правда" ("Європейська правда") поводиться зовсім не як ЗМІ. Це не функція ЗМІ – звертатися до іноземних держструктур із закликами чогось не робити для твоєї країни. Навіть якщо ти маєш шляхетні цілі, такого робити не можна. Це нонсенс. Нонсенс – закликати ЄС не давати твоїй країні безвізовий режим чи закликати МВФ – не виділяти транш. Це удар по спільному інтересу, в саме серце res publica, тобто спільної справи, адже безвізовий режим і транш МВФ – це речі, які так чи інак стосуються всіх і є загальним інтересом.

Наприклад, я не уявляю, щоби Gazeta Wyborcza в editorial звернулася до НАТО чи ЄС із закликом про виключення Польщі з блоку через недемократичні тенденції нової влади. Вона може все, що завгодно – інформувати, аналізувати, жорстко критикувати, інтерпретувати, але не полізе ніколи у сферу чистої політики із закликами, ще й міждержавного її рівня. Адам Міхнік або група людей певних поглядів усередині країни можуть дозволити собі щось таке. Але вони ніколи не поставлять своє ЗМІ у міжнародний контекст і не зроблять його активним гравцем "проти своїх", якими б засранцями ці "свої" не були. Бо можуть вичерпуватися методи, але не вичерпується раціональність і прагматика. Оскільки існують речі, які б'ють потім по всіх.

Функція ЗМІ – інформувати, аналізувати, критикувати, інтерпретувати, але коли ти робиш такі заклики, то переходиш у чисто політичну площину, відіграєш іншу, зовсім невластиву собі роль. Ну, або тоді це не ЗМІ, а гібридна журналістика.

Думаю, "четверта влада", яка стала "першою", трохи плутає береги, використовуючи для своєї діяльності всі наявні важелі, в тому числі ЗМІ. Таке зрощення ЗМІ з політикою абсолютно нічим не краще за зрощення політики з бізнесом.