Смішна думка. Багато з тих, хто кажуть, що "мнє всьо равно, какім язиком говоріть" і через те розмовляють виключно російською, а також багато з тих, хто обурюється тим, що їх, мовляв, примушують братися за українську, а вони, такі незламні, на примус гордо відповідають відмовою - так от, більшість цих людей просто бояться показатися смішними, якщо стануть спілкуватися українською.

Воно зрозуміло: попервах завжди й помилок багато, і русизмів, і язик у роті часом аж у вузлик зав'язується...

Люди мої милі, не бійтеся ви того! Смішними ви можете комусь здаватися, але то є добрий сміх, аж ніяке не глузування.

До того ж, цей період звикання швидко минає, якщо постійно тренуватися - це, як з тренувальним залом, лишень там всілякі качки й справді глузують, а більшість україномовних глузувати не стануть, бо самі такі були.

Читайте також: Виберіть українську: найбільше, що можемо зробити для своєї мови

Натомість, потім знаєте, як приємно стає? Почуття таке, ніби мізки клацнули тай на своє місце встали. Я це проходив, я знаю.

А тих небагатьох телепнів, які й справді глузуватимуть, зможете посилати під три чорти бараболю копати - чистісінькою українською. Теж, до речі, неабияке задоволення.