"Есть человек –  есть проблема. Нет человека –  нет проблемы" –  немеркнучий заповіт найкривавішого диктатора 20 століття, кремлівського горця взято на озброєння претедентами на найкривавішого вбивцю століття 21-го. Наразі у фінал виходять два номінанти, з якими не можуть претендувати решти дрібніших деспотів, ряди яких на планеті у новому столітті все таки поріділи.

Нині Росія практично не заперечує, що посол в ООН Чуркін був отруєний. Розраховуючи на біомаси домашньої вати, розповідають байки про "руку ЦРУ".

Якою проблемою міг раптом стати для Путіна його головний міжнародний гебельс? Як мінімум, носій інформації, який може заговорити.

Хоча буває й таке, що прокидається совість, що найде на людину раптом просвітління і вона відмовляється робити гидку роботу.
Чи був на це здатен отруєний дипломат? Лише йому і Путіну відомо.

Читайте також: Естественна ли смерть Чуркина?

Водночас із кончиною у Нью-Йорку, кінці якої ведуть у спецлабораторію ФСБ у Підмосков'ї, –  отруєння у Куала Лумпур, кінці якого ведуть у передмістя Пхеньяна.

Північно-корейський диктатор Кім Чен Ин може по праву називати кремлівського спаринг-партнера своїм якнаріднішим політичним чи геополітичним братом. Уже виробилося кліше у світовій пресі ставити їх поруч, як одного поля отруйних ягід. Але у корейського товстячка була інша проблема –  із кровним, хоч і наполовину, старшим братом.

У диктаторів так заведено –  відстрілювати щонайперше найближче оточення, передовсім –  членів сім"ї, починаючи із братів та сестер. Добре, що у Сталіна, як і у Путіна, їх нема, а у Кім Чен Ина був. І уже нема.

Читайте також: В Інгушетії відбулася подія, яку згодом назвуть початком розпаду Росії - думка

У психіці деспота манія величі неодмінно співіснує із манією переслідування. Чим могутніший диктатор, тим йому страшніше.

А хто найнебезпечніший? Той, що найближче. Для Сталіна – дружина, для Путіна – Іванов, який в очікуванні найгіршого заховався у ролі лісника подалі від Кремля, у Кім Чен Ина – брат. І не тільки.

Спочатку був рідний дядько. Батьків брат. Пішов у розхід першим. Розстріляли за московською виучкою, як ворога народу. Мав той нещасний дядько племінника на посаді посла у Малайзії. Дуже небезпечна річ, коли тебе раптово відкликають із дипломатичного відрядження.

Відкликали і розстріляли.

А найкровніший свояк все ж проявив неабияку "сноровку" і зумів із корейського півострова вислизнути і заховатися у космополітичному, але китайському Макао під могнутнім протекторатом Пекіна.

Китай хоч і купує дві третини північно-корейського експорту, практично утримуючи економіку смертельно небезпечного для усієї планети режиму, але не оминув нагоду шантажувати корейське божевілля "опозиційним братом в екзилі".

Кажуть, то був виключно мирний чоловік, який клявся за кожної нагоди, що не цікавиться політикою і лише хоче жити на світі. Але не так то просто –  просто жити, коли ти –  брат тирана.

І все таки він намагався бути простим смертним –  мовчав про брата, подорожував країнами, був не більше, ніж сім'янином.

Коли Хрущов із Шелепіним вбивали Бандеру кагебешною отрутою в обличчя, перехожі на Ціппелінштрасе у Мюнхені могли й не підозрювати, що посеред білого дня у мирному місті чиниться те, що називається політичним вбивством.

Люди, які випадково перебували одного лютневого дня в аеропорту малазійської столиці у терміналі відправлення літаків, так само могли й не звернути увагу, як дві моложаві жінки раптом бризнули рідиною в очі одному із пасажирів, котрий, здавши багаж, йшов собі на посадку.

Зробив лише кілька кроків. Знепритомнів. Транспортна медицину повезла каретою у найближчий госпіталь. Він лише промовляв по дорогі "Як боляче, як боляче"... Не довезли.

Була застосована не просто отрута - хімічна зброя "VX NERVE AGENT", категорично заборонена міжнародною конвенцією.
Під цією конвенцією підпису Пхеньяна, звичайно ж, немає. Більше того, уже тепер заговорили розвідувальні аналітики –  Північна Корея виробляє 4.500 тонн цієї хімічної зброї масового знищення. Має запасів десь 12.000 тонн. Підозрюється, що брат малазійської жертви продає цей продукт Сирії та Ірану.

Чому масового знищення? Бо для вбивства брата досить було одного грама, а якщо цю штуковину закласту у капсулу боєголовки і пальнути із ракети, можно знищити омріяну мішень брата, що вижив, –  багатомільйонний Сеул.

Як пішов у кращий світ трагічно загиблий дипломат –  нью-йоркські медики, напевно, підписали розписку про нерозголошення, поки спецслужби ведуть розслідування.

Диктатори завше мають одне слабке місце –  вони вірять, що правду про їхні вбивства закопують у могили разом із жертвами.

Якраз –  навпаки. Де там Шелепін із Хрущовим могли припустити, що виконавець їхнього вбивства Бандери Сташинський уже невдовзі втече з-під опіки і розповість усю правду правосуддю.

Теперішні диктаторські сташинські ще мовчать. Але вони мають таку небвлаганну вдачу –  колись та заговорити.

Василь БАЗІВ для UAINFO