Туга за Радянським Союзом (опитування "Левада-центру" показало, що 33% росіян відчувають сум і тугу через те, що розвалився СРСР, – УНІАН) – це частина політичної культури росіян. Для неї характерний месіанізм: віра у велич Росії, переконання в тому, що саме Росія виконує особливу цивілізаційну місію у світі, що вона принесе світло всьому світу. Таку думку у своєму блозі на сайті УНІАН висловив Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи":

"Ця ідея давно вкоренилася і в російському офіціозі, і в російській літературі (варто згадати, наприклад, Достоєвського), і в громадській думці. Очевидно, що все це виконує своєрідну компенсаторну функцію через бідність росіян. Вони розмірковують так: мовляв, ми –  бідні, але ми можемо знищити Америку 10-50 разів.

Читайте також: "Простая советская жизнь" как культура нищеты. ФОТО

Саме на цьому грала радянська пропаганда, яка закладала ідею про те, що Радянський Союз –  це супер-потуга, яка в стані знищити Сполучені Штати Америки багато разів. І зараз ці ідеї залишаються в російській свідомості, поєднуються з авторитаризмом російської влади, вірою в сильного лідера та велич Росії.

Економічний потенціал зменшується, економічна модернізація Росії не відбувалася –  де шукати компенсацію? От у таких ідеях про велич і намагаються знайти. Крім того, в Росії цілеспрямовано створюється атмосфера "оточеної фортеці" і активно експлуатується тема збирання земель навколо Москви.

Саме звідси походить тема Євразійського економічного союзу, який "стане рівним партнером" Європейського Союзу. Звідси –  й анексія Криму...

Такі настрої цілеспрямовано підігріваються офіційним Кремлем. Адже перед анексією Криму економічна ситуація в Росії почала погіршуватися, і рейтинги Путіна почали падати. І тільки-но сталася анексія Криму –  рейтинги російського президента одразу ж поповзли вгору.

Читайте також: Как можно до сих пор гордиться "великой советской победой"?

Звісно, такі настрої туги за радянськими часами більше притаманні у Росії людям старшого віку, бо молодь, креативний клас, "голосують" ногами –  відтік з країни креативних молодих людей збільшився. Більш заможні росіяни намагаються підстрахуватися і здобувають собі вид на проживання в інших країнах або купують там нерухомість...

Тому серед молоді відсоток людей, що тужать за радянським минулим, має бути меншим. Але слід враховувати і той факт, що російська молодь зростає в умовах офіційної пропаганди, "оболванювання" і тотального контролю.

Чим російська влада може похизуватися перед нею? Інноваціями? Їх немає. Економічним зростанням? Його немає. А от говорити, що Росія –  такий полюс сили, який протистоїть Сполучений Штатам, –  це можна.

До речі, за радянських часів ворогами Радянського Союзу були американський імперіалізм, сіонізм, маоїзм і український буржуазний націоналізм. І сьогодні –  всі ті самі вороги. Крім маоїзму, бо Росія перетворилася на молодшого партнера Китаю...".